Він добре знаний на батьківщині, але останніми роками працює за кордоном. Очолював жіночу збірні Марокко, а пізніше почав працювати й із чоловічою збірною Йорданії. Цього місяця йорданські боксери на чолі з Андрієм Проскурніним працюють на спільному зборі в Україні.
Ми розпитали його про особливості роботи в арабських, ісламських країнах, різницю між школами боксу та враження від закордонного спорту.
– Отже, ви зі своїми підопічними – в гості до нас?
– Всі знають, що в нашій країні дуже хороша школа боксу, тому й прийняли рішення спланувати збори саме таким чином. Завдяки гарній праці Федерації боксу України, нам створили хороші умови, тому всім задоволені. Ну і для мене, як-то кажуть – дома завжди добре!
– Ви працювали із жіночою збірною Марокко, а нещодавно прийшла звістка, що очолюєте чоловічу збірну команду Йорданії. Скільки ви працюєте зі збірною Йорданії?
– Тільки-тільки почав працювати. Буквально місяць.
– І відразу вирішили провести збори на Україні?
– Так. Повторюсь, всі знають яка сильна в нас школа боксу. У нас дуже кваліфіковані тренери та, найголовніше, хороші спортсмени.
– Які плани на збори в Україні?
– На першому етапі ми тренувалися в Харкові. Допомагали в організації процесу як Федерація боксу України, так і Федерація боксу Харківської області, за що ми щиро вдячні. Також хотів подякувати керівництву стадіону ХТЗ, де ми базувалися. У тренувальному процесі мені допомагали Сергій Петрович Данильченко та Віталій Олексійович Яровий з ШВСМ, а також Віктор Миколайович Демченко із КДЮСШ-9. Окерма подяка харків`янину, тренеру Національної збірної України Валерію Даниленко. Також велика подяка від усієї команди Йорданії головному тренеру Національної збірної України Леоніду Лоївському та усьому колективу збірної. Велике спасибі кожному з них за дійсно активну допомогу! Сподіваємось, що обмін досвідом збірних піде всім на користь. Тепер продовжуємо підготовку в Конча-Заспі. Це заключний етап перед Кубком Азії.
– У вас вже настільки великий міжнародний досвід…
– Так, працюю з 2010 року. Їздив із чоловічою збірною Марокко на Олімпіаду в Лондон, а з жіночою – в Ріо-де-Жанейро. Якщо дасть Бог, сподіваюсь вибороти ліцензії та поїхати до Токіо об’єднаною збірною Йорданії: чоловічою та жіночою.
– Коли вперше прийняли пропозицію попрацювати за кордоном, розраховували що це буде настільки довго?
– Аж ніяк не розраховував. Але так вийшло, що пішло. Мені все сподобалося: зі збірними працювати цікаво, так що все нормально.
– Наскільки арабський бокс відрізняється від українського?
– У боксерів Йорданії дуже велика воля до перемоги, але їм трохи не вистачає техніки. І як раз волею вони намагаються компенсувати всі недоліки. Тобто, б’ються, «кусаються», ані кроку назад… сміливо йдуть в обмін ударами. Відповідно, бокс в них більш контактний, у нас – більш видовищний. Ось таки відмінності.
– Керівництво Федерації боксу Йорданії амбітне у своїх планах?
– Федерація докладає всіх зусиль для розвитку боксу. Король та принцеса дуже багато вкладають в бокс – як матеріально, так і морально. Вони бажають розвивати школи, тому в планах – якомога частіше приїжджати до України, щоб переймати наш досвід.
– Де базується збірна Йорданії?
– На місцевій Олімпійській базі в місті Амман.
– Чи їхня школа боксу відрізняється від нашої? Школи, секції, клуби також є?
– Шкіл та секцій у них немає. Лише клубна система – діточки можуть займатися навіть в маленьких містах. А далі, коли в змаганнях боксери визначають кращих, формуються збірні. От уже система більш дорослого боксу більше схожа на нашу.
– Наскільки заважають підготовці боксерів особливості релігії та культури?
– Не те, щоб дуже заважає, але коли в них святкується Рамадан – тренуватися боксери можуть лише вночі. Або ж, перше тренування – о сьомій вечора, друге – десь опівночі. Ставимося до культурних та релігійних звичаїв з повагою та розумінням, тому будуємо навчально-тренувальний процес з урахуванням цих обставин.
– А чи заважає роботі за кордоном «мовний бар’єр»?
– Невеличкі труднощі є, але ж спортсмени всюди однакові.
– Працюєте з перекладачем?
– Ні. Зараз, коли ми приїхали до України – перекладачі допомагають збірній, а взагалі – без.
– Об’єднує англійська?
– Англійська теж, але більше – «мова боксу»… (сміється).
ЗАЛИШИТИ Коментар