За плечима заслуженого тренера України Олександра Ліхтера довгий і успішний шлях на боксерський ниві. Через його руки пройшли такі відомі майстри, як Віталій Кличко, Вадим Сафонов, Олександр Вєтух, Костянтин Швець, Володимир Вірчис, Аліна Шатернікова та багато інших. Досвідчений наставник розповів нам про свій перехід у інший вид спорту, особливості підготовки боксерів, свій досвід в ролі функціонера, перспективи Олександра Усика в хевівейті і сучасні тенденції у боксі.
«Завдання боксера – швидко знайти ключі до свого суперника»
– Свого часу ви перейшли у бокс з кікбоксингу. Що стало каталізатором цього переходу?
– У мене було п’ять чемпіонів в кікбоксингу, але потім хлопці, які мали по три-чотири пояси, почали питати: «Що далі?». Постійно шукати спонсорів було б нерозумно з нашого боку. Та й 1990-ті роки – це час, коли люди не хотіли гирею висіти на шиї у своїх батьків, а воліли бути корисними для сім’ї. А щоб бути корисним для сім’ї, треба заробляти. Відповідно якщо людина ризикує своїм здоров’ям, вона повинна отримувати гроші. В кікбоксингу цього не було, тому стався успішний перехід
Перші мої успіхи були з Володимиром Матківським. Він був бронзовим призером чемпіонату світу з кікбоксингу. Ми поїхали в Італію, де він нокаутував Стефано Дзоффа. Дзофф на той час був діючим чемпіоном Європи і першим номером в рейтингу WBC. Це для нього мав бути розминочний бій. Ба більше, це не був «сліпий» удар – було три нокдауни і нокаут в шостому раунді. А далі пішло-поїхало. До речі, італійця після бою повезли в лікарню, але через два роки він таки став чемпіоном світу за версією WBA в легкій вазі.
– Як ви вчилися тренерському ремеслу у боксі? У кого з тренерів вчилися тонкощам роботи? І які були проблеми при зміні виду спорту?
– Яким тоді був поділ? Частина спортсменів йшла в кікбоксинг з карате, а інша частина з боксу. Всі мої хлопці були хорошими боксерами. Скажу більше, чемпіон Європи з боксу Віталій Качановський теж у мене займався кікбоксингом і проводив один бій у Великобританії.
Можливо, для України це поодинокий випадок, але якщо подивитися на США, то боксерів тренує відсотків 70 людей, які в житті не одягали рукавичок. Для пострадянського простору це дивно, бо інший вид спорту, але у світі це звичайне явище. Пам’ятаю, як сміялися з Віталія Кличка – який бокс? З нього нічого не буде. Так само і з Повєткіним було, а це ж все хлопці, які займалися кікбоксингом. Вони ж не самі прийшли у бокс, а з тренерами.
У кікбоксерів були руки і комбінації боксерські. Також була ще одна хороша річ, яка давала певну перевагу. В кікбоксингу ширший арсенал, відповідно адаптаційні здібності у хлопців вище – це пов’язано з балансом, периферійним зором та іншим.
Та й я нікого ніколи не «ламав». Був здивований, коли вперше приїхали у США, і побачив, що в одного тренера сім бійців і всі працюють в абсолютно різній манері. А у нас на той час було – ось школу одразу видно. Він каже: «Яка школа? Про що мова? У всіх різні скелетний опір, антропометрія, нервова система».
Кожна людина навіть свої недоліки може перетворити на переваги. Як я дивився по своїм спостереженням, фізична сторона – це одна справа, але психологію взагалі мало хто чіпає, мало хто це знає, особливо глибинну психологію. Як зробити так, щоб небезпека не паралізувала, а мобілізувала, як вміти керувати реактивними імпульсами… Не можна сказати, що таке електрика. Її можна приєднати до холодильника – буде холодно, до плити – буде спекотно. Все залежить від того, куди ми спрямуємо енергію. Ось кажуть нібито погано готувався, мало бігав, а він бігав багато – 15-20 км, а здувся чому? Мозок спалив дуже багато енергії. В цьому напрямку я старався розвиватися.
У мене було чимало наставників. Коли був у кікбоксингу, то такою людиною був Анатолій Климанов, який зі мною працював. Протягом всього мого шляху зустрічалося чимало людей, у котрих вчився і яким я вдячний – без цього ніяк. У одних вчився як треба робити, а у інших – як не треба (посміхається). Намагався робити правильні висновки. Зрозуміло, що я робив помилки, як і кожна людина. Насправді помилки нас розвивають, бо якби їх не було, то що нам треба було б робити в цьому світі? Старався якось все це оптимізувати.
Спочатку всі до мене з посмішкою ставилися, мовляв нічого не буде. Коли я взяв Вірчиса, то лише ледачий не сміявся з мене, навіть дуже відомі тренери, такі як Річард Карпов казали: «Не витрачай свій час, з нього нічого не вийде, це ж дерево». Я ж парирував, що все буде, просто зараз він такий, а через деякий час стане іншим. Припустимо, у нього був дефіцит швидкості. Я його попросив вирішити це питання за рахунок таймінгу та інших якостей – так і зробили. Припустимо був у мене Тімур Ахундов. З нього так само сміялися, а він в першому бою нокаутував чемпіона України серед молоді. А в другому бою він бився з п’ятиразовим чемпіоном України, чемпіоном світу серед молоді, Сервіном Сулеймановим. Так Тімур його розірвав у другому своєму бою у житті. Здавалося б, як таке може бути? Він не боксер, у нього нуль аматорських боїв. І таких прикладів багато.
– Але ж ви якось сказали, що швидкість перемагає силу.
– Так і є, але таймінг (відчуття часу) перемагає швидкість.
– Тобто можна за рахунок одного компонента компенсувати інший?
– Звісно, на кожну каструльку своя кришечка (посміхається). Треба бути гакером. Завдання боксера – швидко знайти ключі. Навіть надмірно обережних людей може підганяти страх, бо його можна перетворити в певну енергію. Страх може як руйнувати, так само і наповнювати енергією.
«Рефері перемагають сильнішого – такі речі іноді трапляються»
– Що можете сказати про 15-річний період в Національній лізі професійного боксу України?
– Я там вчився, бо ми їздили на збори у Великобританію, США та інші країни. Люблю вчитися і досі продовжую це заняття. Дуже важливо не втратити до цього зацікавленість. В повну склянку нічого не наллєш. Що треба зробити, щоб туди налити? Сказати: «Я нічого не знаю». Тоді інформація починає надходити. Треба вміти вчитися. Іноді зустрічаються люди-всезнайки. А одне з правил психології полягає в тому, що коли людина тобі каже, що все знає, це говорить про те, що вона нічого не знає і знати не хоче.
– Потім ви почали співпрацювати з промоутерськими компаніями Global Box Promotion і К2 Promotions.
– Перша промоутерська компанія називалася не Global Box Promotion, а National Box Promotion. Був такий київський бізнесмен Вадим Бухкалов. Ми його знайшли і поговорили, а він розвивав бокс довгий період часу. Через три-чотири роки я їх познайомив з Віталієм Кличком в Німеччині і вони почали співпрацювати. А згодом цю компанію перейменували в К2 Promotions, яка існує і зараз, але починалося все з National Box Promotion і всі хлопці, які там були, перейшли в нову компанію. Це вже потім був Global Box Promotion, який не дуже добре закінчив. Там люди нам допомагали, але це було при злочинній владі. В один прекрасний момент прийшли люди і сказали: «Вам що, робити нічого? Нема куди гроші дівати? Сюди будете давати». Податкова почала «трусити». Зрозуміло, що таке нікому не сподобається, коли вкладаєш в бокс, нічого не заробляєш і ще тебе буде «трусити» податкова. Люди «здулися» і отримали негативний досвід щодо нашої країни. Замість того, щоб підтримати людей і їхню добру ініціативу, все знищили в зародку.
– Потім ви працювали віце-президентом UBA. Що скажете про цю організацію?
– Ідея була хороша. Було підписано багато договорів з різними організаціями, проведено переговори в США і Австралії, ніби як були відкриті філіали. Пояс був зареєстрований в Україні в мін’юсті, але ми хотіли, щоб він став популярним і за кордоном. За нього вже почали проводити бої. Було три чи чотири турніри, але податкова все перекрила людям, які нам допомагали. Був би в Україні пояс від Універсальної Боксерської Асоціації, але, на жаль… Теж певний досвід.
Знову ж таки, було багато талановитих хлопців. Припустимо у мене був Федір Черкашин. Не хочу називати організації, які приходили на нього дивитися, хоча деякі ми вже і називали. Хороший же хлопець і всі це бачили. Добре з Хижняком поспарингував, хоча на дві вагові категорії легше за нього, і з іншими теж, і профі бої проводив. Говорять: «Ну так, хороший. А спонсор у вас є?» – «Якщо у мене будуть спонсори, то навіщо мені потрібні ви?» В результаті Федора запросили в Польщу на спаринги. Він туди поїхав, показав себе, побив у спарингах Каміла Шеремету. Йому запропонували контракт. Я ж не буду своє его тішити, що ось мій хлопець: «Звісно, тобі там краще. Я можу запропонувати лише знання, а там можуть запропонувати гроші. Їдь туди, щоб не закопувати тут талант».
Сподіваюся, що і у нас в Україні знайдуться люди, які допоможуть іншим реалізувати свої здібності і таланти тут, а не робити з людей гастарбайтерів. Їдуть хто куди – це біда. Кажуть, що у нас бідна країна, але є бідні країни, які вкладають і підтримують своїх. Сподіваюся, що у нас щось зміниться.
– Коли вас питали, хто з дівчат зможе підтримати зачин Аліни Шатернікової, то ви називали ім’я Вікторії Олійник. Що їй завадило досягти тих вершин?
– Ми поїхали у Великобританію на бій з найкращою місцевою боксеркою Джейн Коуч, яка на той час момент часто вигравала титул чемпіонки світу. Вона була на дві вагові категорії важча, але Вікторія її дуже сильно «порубала». Вони зробили бій-реванш і в цьому бою все закінчилося ще серйозніше – із січками з усім іншим, а руку не підняли. А що ми можемо? Рефері перемагають сильнішого – такі речі іноді трапляються не тільки в профі, а й в аматорському боксі. Візьміть Олімпіаду, через яку всі скандали в аматорському боксі. Кажуть, що нокаут ніхто не відміняв, але ж і у хлопців, якщо людина буде прагнути до нокауту, у неї може нічого не вийти.
У Аліни те саме було на чемпіонаті світу в Києві і через це вона перейшла в професійний бокс. Вона билася з француженкою, за якою стояв дуже відомий каратист і актор Домінік Валера. Ну і як йому можна не віддати перемогу? Ми ж не можемо впливати на рефері. А в малих вагових категоріях спробуй нокаутуй, тим паче серед дівчат.
А що сталося з AIBA? Це все через несправедливі рішення. Згадаймо, як на відбірковому турнірі до Олімпіади-2016 у Венесуелі просто «зарубали» Ростислава Архіпенка. Він пройшов росіянина Магомеда Омарова, дворазового чемпіона США Брендона Лінча, китайця Мю Ханпенга – три найсильніші боксерські держави не поїхали на Олімпіаду через нього, хоча він за великим рахунком не суперважковаговик, а звичайний важковаговик. В кінці Ростислава «прихопили» і ніхто за нього навіть слова не замовив, щоб якось по факту дати перемогу. Такого, на жаль, дуже багато і в аматорах, і в профі. Правда, в професіоналах менше.
«Задача тренера – побачити потенціал на ранньому етапі і допомогти його розвинути»
– Хто серед ваших вихованців мав найбільший талант?
– Задача тренера – побачити цей потенціал на ранньому етапі і допомогти його розвинути. Кожна людина талановита по-своєму. Комусь лінь заважає, а в інших проблема з цілеспрямованістю. Талант – це кредит від Бога, який треба відпрацювати. Згадаю Олександра Вєтуха. Було видно, що він мав усі дані.
– А хто мав не дуже видатні дані, але за рахунок шаленої працездатності зумів вийти на абсолютно інший рівень?
– Є люди, які працюють, як віл, а не йде хоч ти лусни, доходять до певного рівня і все. Це не через те, що вони мало працюють, а навпаки – через те, що груба фізична праця притуплює роботу мозку. Нейрони мозку гірше встановлюють між собою взаємозв’язок. Тут варто бути всебічно розвиненим. Якщо людина зациклена тільки на боксі, то все – кришка. Треба давати інші вправи, підвищувати адаптаційні властивості і багато чого ще, щоб це розвинути.
– Чи був такий боксер, який прийшов до вас одним, припустимо любив «рубатися», а потім змінив стиль і став абсолютним антиподом?
– Багато таких було. Любителі «порубатися» можуть стати жертвою власної сміливості. Або ж навпаки – жертвою може стати людина, яка хоче триматися від неприємностей подалі. В боксі важливо робити не те, що тобі хочеться, а те, що тобі вигідно в конкретній ситуації. Це вміння не підживлювати своє его, а поставити його на службу собі – це найголовніше завдання у боксі. Не всі вміють робити те, що їм вигідно. Емоції захлеснули і полетів, а навіщо? Якщо нема емоційного контролю, то це кінець. До певного рівня це може допомагати, а далі тільки шкодити.
– Ви казали, що у боксерів найраціональніші руки. Можете це розшифрувати?
– Найраціональніші в тому плані, що закладаються найбільш оптимальні кути атак. Та й не руки вирішують, а імпульс йде від ноги. У боксі найбільш оптимальні складнокоординовані рухи. Тому я дійсно вважаю, що з єдиноборств найбільш раціональні руки саме у боксерів.
– Хто, на вашу думку, має кращі стартові позиції, щоб стати тренером – людина з боксерською кар’єрою за спиною, чи людина без такого бекграунду, але з іншим поглядом на все?
– Хороші боксери стають класними тренерами, але буває і навпаки. Насправді все залежить від індивідуальностей. Світ же не чорно-білий – є маса відтінків. Так і з людьми – всі вони різні. Все залежить від того, наскільки людина хоче це розуміти. Один аспект ми знаємо – це знання, мудрість, вміння передати інформацію. А інший аспект полягає в тому звідки беруться думки. А вони беруться від бажання бути корисним. Якщо людина стоїть у кутку і рахує, скільки вона на цьому заробить, то не отримає нічого, а якщо думає чим може бути корисна для свого учня, а учень для неї, то тоді всі ці пазли складуться в загальну картину.
«Перехід у хевівейт – це усвідомлений вибір Олександра Усика»
– Якими ви бачите олімпійські перспективи сьогоднішньої збірної України?
– У мене немає достатньо інформації про те, що відбувається в аматорському боксі. Є Олександр Хижняк та інші хлопці, але незрозуміло наскільки все буде піддано реструктуризації після скандалу з AIBA, наскільки все покращиться.
От те, що зняли шоломи – великий плюс, бо вони серйозно гальмували розвиток боксу. Пам’ятаєте той стриб-скок з п’яти на носок? Шоломи в боксі трохи знеособлювали боксерів, не було впізнаваності – червоний і синій шоломи і все. А зараз все стає більш видовищнішим, йде певне зближення. Аматори навчаються у професіоналів, а профі, як це не парадоксально, вчаться деяким речам у аматорів.
– Тоді хоча б які перспективи у Хижняка?
– Знаю Олександра, бо Федір Черкашин стояв з ним у парі в декількох спарингах. Хороший хлопець з класними даними, цілеспрямований, готовий до руйнування. Бачу й слабкі місця – треба йому спину зробити трохи м’якшою, більш пластичною, більше підходити через ухиляння, щоб сильно не затискатися. Принаймні мені так здалося, але у нього є батько-тренер, який йому це докладніше розповість і розуміє все краще – результат говорить сам за себе. Проте пропускати шкідливо для здоров’я, навіть якщо це легкі удари, варто намагатися трохи підтягнути захисні рухи.
Втім, бачу, що у нього все є і він змінюється в кращий бік, а що буде далі відомо тільки його тренеру. Добре, що вони на одній хвилі зі своїм батьком, бо я б не міг тренувати свого сина – це я знаю точно. Перегинав би палицю, був би до нього занадто вимогливим або ж навпаки не дотискав, але я думаю, що ймовірніше перше.
– 17 жовтня Василь Ломаченко зустрінеться з Теофімо Лопесом. Які ваші думки щодо цього бою?
– Якщо говорити прямо, мені важко бути об’єктивним, бо я симпатизую Василю, адже це наш співвітчизник. Не знаю як щодо віку і на скільки свіжості вистачить, про що всі говорять. Мені здається, що тут досвід повинен взяти гору. Треба вивести суперника з психологічної рівноваги, він почне кидатися і треба буде встигати використовувати цей коридор. Якщо хтось «бик», то треба провалювати або випереджати.
– Тобто ви більше схиляєтесь до перемоги Василя?
– Так, але у опонента вистачає молодечого завзяття, нахабства, нахрапу. Але ніхто не знає як він відреагує, якщо кілька разів влучно не отримає по «бороді». Можливо, після цього у нього плани і погляди на життя дещо зміняться (посміхається). За великим рахунком він ще не зустрічався зі складними суперниками, які б добре і ефективно діяли. Судячи з тих відгуків, які йдуть всередині США по спарингам, то йому дуже складно з майстерними, хитрими, гнучкими, швидкісними хлопцями.
.jpg)
– Нещодавно WBC на своєму конгресі обговорювала необхідність появи нової вагової категорії – між крузервейтом і суперважкою вагою. Наскільки це актуально?
– На сьогодні не знаю, але раніше це було дуже затребувано і чимало хлопців не могли ані піднятися, ані опуститися, бо застрягли в категоріях, або ж талановиті хлопці лізли до суперважковаговиків, але були замалі для цієї ваги. Така ситуація більшою мірою склалася не між крузервейтом і суперважкою вагою, а між категорією 79 кг і крузервейтом. От тоді і розмірковували про те, щоб додати категорію 84 кг.
– Багато хто вважає, що Олександру Усику не вистачає зросту, ваги і габаритів, щоб вдало виступати серед важковаговиків, куди він нещодавно піднявся. А що скажете ви?
– Перевага Усика – ноги, раптова швидкість. Є невеликий недолік – спина, робота тулубом. Треба підпружинювати ногами, щоб за блоком не ховатися перед високими і швидкісними суперниками. Думаю, що шанси у Сашка є. Існують, звісно, і певні аспекти, але краще про них не говорити, щоб суперники про це не чули (посміхається).
– Тобто ви вважаєте, що він зможе конкурувати з Тайсоном Ф’юрі, Деонтеєм Вайлдером і Ентоні Джошуа?
– На мою думку, з Ф’юрі буде складно – він найбільш незручний для нього. З Вайлдером цілком може і з Джошуа теж буде цілком конкурентний бій.
– Тобто ви підтримуєте його рішення про перехід у важчу вагу?
– Це його рішення. Він зробив усвідомлений вибір. Якщо він так вчинив, нам залишається лише його підтримати. Не будемо ж ми його відмовляти і вганяти у свідомість жертви. Головне не те, що людина робить, а з яким усвідомленням вона це робить. Тому треба бути опорою і не сіяти сумніви в людині.
– Які ваші прогнози на бій Олександра Усика і Дерека Чісори?
– Тут у Сашка має бути імунітет на різні «брудні» штучки, такі як затримки, хапання, штовхання. Мені видається, що Чісора достатньо зручний суперник для Усика. Тут вирішальну роль зіграють швидкість і раптовість.
– Хто з суперзірок вам імпонує як найбільш варіативний і тактично підкований боєць?
– З колишніх чемпіонів мені подобається Пернел Уїтакер. Всі казали, що він все робить неправильно. Він ламав у боксі всі шаблони, однак виграв Олімпіаду, володів усіма поясами. Неправильно – це умовне поняття. Правильний удар – той, який доходить до цілі, все інше – деталі.
– Які сучасні тенденції в боксі ви б виділили?
– Зараз постійно йдуть розмови від старших людей, що зараз бокс нібито не той, і от у їхні часи було краще. Втім, було проведено дослідження і згідно з ним з 1960-х років щільність бою виросла в 3-4 рази. Все набагато покращилось. Бокс став дуже складний. Технічне оснащення, швидкість, складність комбінацій, оптимізація кутів атаки, рухи – все це розвивається. Значно покращилася фізпідготовка. Раніше ж казали, що не можна пити воду – це була повна дурість. Вже в третьому раунді один на одному бовталися, хоча навіть в аматорах таке було. Зневоднення – це ж гіповолемічний шок.
– Чим ви зараз займаєтеся?
– Останнім часом ми співпрацюємо з латвійським «LNK Boxing», що в Ризі. Там наші хлопці на контракті, а я допомагаю їхнім хлопцям, припустимо Річарду Болотніку. У нього було п’ять поразок і всі на ньому поставили хрест, а він виграв у Гасана Гасанова, Сергія Єкімова і в останньому бою нокаутував лідера вісімки, на зразок тої, де Усик брав участь, Стівена Уорда. Незабаром він буде битися за мільйонний контракт. На сьогоднішній день у мене тренуються Петро Іванов та інші хлопці, які добре себе реалізують і мають готовність працювати. От якраз Іванов, коли прийшов, то був з тієї породи бійців, яка занадто схильна до ризику. Трохи терпіння, а воно генерує енергію і дає можливість правильно обрати ситуацію, і все у нього почало виходити.
ЗАЛИШИТИ Коментар