Двадцять медалей здобули боксери збірної України на Чемпіонаті Європи серед юніорів-2020, який приймала столиця Болгарії – місто Софія. Цей результат – рекордний за всі роки Незалежності, тож історичне звершення нашої збірної з ентузіазмом сприйняла вся спортивна громадськість, і навіть Президент України Володимир Зеленський привітав наших спортсменів із цим видатним результатом.
Із привітань ми розпочали бесіду зі старшим тренером чоловічої збірної України з боксу серед юніорів Віктором Петровим. А потім розпитали, як збірна зуміла досягти такого результату, а також які перспективи відкриваються перед нашими юніорами.
– Вікторе Васильовичу, вітаючи вас із таким чудовим підсумком континентальних змагань, хочеться запитати: чи очікували ви таких результатів, чи, може, це стало приємною випадковістю?
– Цьому виступу передувала значна робота. Остаточно склад збірної вималювався після Чемпіонату України серед юніорів, який цієї осені приймало Запоріжжя. А до того я відвідав низку змагань за участі боксерів 2004-2005 р.н. Це і турнір Укрради «Колос», який відбувався у Ворохті за участю близько 150 спортсменів, це і матчеві зустрічі між збірними командами Вінницької і Хмельницької, Запорізької і Дніпропетровської, Одеської і Сумської областей, що проходили в Харкові. Окрім цього, згадаю міжнародний турнір в Одесі, а також турнір Укрради «Спартак», який проходив у Скадовську на Херсонщині. За час планової підготовки до Чемпіонату Європи серед юніорів я передивився, напевно, всі можливі турніри, де змагалися українські боксери 2004-2006 р.н. Знав добре всі кадри, стежив не лише за поодинокими, окремими виступами, а за прогресом і розвитком особистостей.
Тому для мене виступ у Болгарії не став сюрпризом чи, тим більше, випадковістю. Ми знали можливості своїх боксерів, адже у збірній були задіяні дійсно найбільш гідні.
– Але, можливо, були такі вагові категорії, де не змогли задіяти перших номерів через травми чи інші обставини?
– Так, уникнути трав не вдалося. І сюрпризи траплялися: наприклад, у категорії 54 кг фаворитом чемпіонату України був харків’янин Соляник, але програв фінал. Так у нас з’явився новий перший номер, а Солянику довелося бути другим номером. Велика боротьба була в категорії 75 кг, де також зберігалася інтрига. Загалом, у нас хороша, якісна конкуренція в більшості категорій. І я б сказав, що це добре. Це стимулює, тримає в постійній концентрації, змушує прогресувати. Тож на Чемпіонат Європи вирушали саме ті, хто це заслужив.
– Як готувалися до континентальної першості?
– Тут відразу треба сказати, яким особливим виявився 2020 рік. Коронавірусна пандемія внесла свої корективи й відмінила багато заходів. Ось ми в березні місяці готувалися до міжнародного турніру – і прямо перед плановим відльотом запровадили карантин. Так у нас зірвалися виїзди на турніри у Швецію та Болгарію. А чим менше стартів, чим менше бойової практики – тим гірше. Ця ситуація вимагає від кожного тренера великого професіоналізму, а від кожного боксера – відповідальності. Пізніше «червоні» й «помаранчеві» зони також залишали відбиток на нашій роботі: десь можна було проводити збори, десь – ні. В Одесі, наприклад, збори провести ми не змогли.
Ми озвучили всім тренерам набір завдань щодо тренувальної програми. Готувалися боксери індивідуально, і я повинен сказати, що й спортсмени добре попрацювали, і їхні особисті тренери. Адже в збірну всі прибули в хорошій формі. Тож нам залишалося в скорочені терміни відпрацювати роботу в парах і на снарядах, провести загальну підготовку. Дуже вдячні Федерації боксу України за те, що організували нам належні збори.
Хочеться сказати спасибі директору бази «Колоса» у Ворохті Марії Михайлівні Козубаш – спеціально для нашого приїзду вони привезли боксерські снаряди, створили нам умови для роботи. Ми зібрали не лише перших номерів, а й других-третіх, передивилися не лише 2004-2005, а й 2006 р.н. Після Чемпіонату України перед континентальними змаганнями у нас було «вікно» по часу лише на один збір, і я радий, що вдалося виконати намічене попри ті накладки, пов’язані з коронавірусом.
– Як вас зустріла Софія?
– Я не вперше приїздив до столиці Болгарії – був там раніше і зі своїми командами, і з сином Віктором, який є майстром спорту міжнародного класу з боксу. Добре знаю і готель, де ми розташувалися, і палац спорту. Маю сказати, що в Софії вдало підібрали місця розміщення команд і проведення Чемпіонату Європи. Нерідко буває, що від готелю до арени треба довго їхати. Трапляється, що нема де розминку провести. А тут – біля готелю парк, де зручно проводити розминки, пробіжки, а в самому парку за кілька хвилин ходу – палац спорту. Прекрасне місце проведення, гарна організація. Окремо хотів би відзначити, що ніхто в нашій збірній не захворів під час цього відрядження, що дуже важливо для наших складних часів.
– Окрема тема під час міжнародних турнірів – суддівство…
– Бували й суперечливі рішення, що тут говорити. Скажімо, Абдураімов із Запорізької області в категорії 54 кг цілком міг розраховувати на «золото», але судді внесли свої корективи. Одесит Кулієв у категорії 80 кг, на думку багатьох, заслуговував виходу до фіналу. У ваговій категорії 52 кг були схожа історія миколаївця Єма. Але ми боксерів налаштовували так, щоб вони вигравали, не думаючи про всі сторонні фактори. Якщо ці фактори є, значить, нас бояться!
Я збирав збірників щоранку і говорив: «Виходячи на ринг, пам’ятайте, що ми козацького роду! Що в нас за спинами – традиції та честь всієї України!» І я радий, що боксери цим прониклися. Бувало, що програвали – але все одно з честю. Билися до кінця. Ось це почуття гідності нам вдалося виховати та підтримати у боксерів.
– Розкажіть про наших чемпіонів та призерів.
– Золоті медалі Чемпіонату Європи здобули Віталій Грабовський (57 кг), Олександр Яровий (60 кг), Олексій Боклах (63 кг), Олександр Балабін (70 кг). Срібні медалі – Максим Рудик (50 кг), Айдер Абдураімов (54 кг). Бронзові медалі – Джамал Кулієв (80 кг), Валерій Шульга (+80 кг).
Звичайно, хочеться зупинитися на кожному бійцеві окремо.
Віталій Грабовський – хмельниччанин. Працелюбний боєць, із характером. Ще в першому бою проти серба себе проявив: суперник почав активно, тиснув, але Віталій його, як-то кажуть, перебив і виграв одноголосним рішенням суддів. Уміє нав’язати темп, зіграти на міцності. В фіналі обіграв сильного суперника, росіянина.
Олександр Яровий – вінничанин із правосторонньою стійкою. Як лівша, для «ортодоксів» ставав незручним суперником. Зумів виграти ті бої, де був гідний рівень опозиції. Як фінал проти болгарина – бій не з простих, але Олександр дав бій і справедливо тріумфував.
Олексій Боклах – донеччанин із хорошим ударом, бойовий боксер. Починав дещо нервово, але в той момент, коли можна було здатися, додав. І тому в гарному темпі, з хорошими результатами виграв свою вагову категорію.
Олександр Балабін – харків’янин, який виграв серед своїх колег по ваговій категорії з великою перевагою. Фактично, всі свої бої виграв одноголосними рішеннями суддів. У поєдинках проявив хороший бойовий потенціал, силу та удар.
– Тріумфальний Чемпіонат Європи стане хорошим поштовхом у розвитку кар’єр наших юніорів. А що далі?
– Шкода, що зараз нема Чемпіонату світу для юніорів. Загалом, цього року було мало стартів через коронавірусну пандемію. Тому боксери з особливим ентузіазмом сприйняли Чемпіонат Європи, адже всі восьмеро призерів здобули звання майстрів спорту. Це був рідкісний шанс для них, зважаючи на те, скільки міжнародних турнірів, на яких можна було виконати норматив, було відмінено.
Ми не збираємося зупинятися на досягнутому. Робота не припиняється ні на мить, і ми вже встигли навіть переглянути деяких боксерів 2006 р.н. Ми з Федерацією вже обговорили та розробили план роботи на 2021 рік. Думаю, ближчим часом його розішлють по регіональних осередкам. Самі розумієте, що зараз часи невизначеності. Ми маємо певний список міжнародних турнірів та інших заходів, але не знаємо, які з них точно відбудуться. Тому дуже важливо, щоб усі федерації працювали так плідно, як Запорізька, Одеська, Хмельницька чи Харківська, які чи не першими вийшли з карантинного застою, провели низку матчевих зустрічей, дали можливість своїм боксерам провести збори та практику.
Ми запланували, зокрема, спільну матчеву зустріч збірних України, Молдови, Румунії та Угорщини. Поки не можемо сказати, де вона відбудеться, а також де пройдуть наші збори, але на 25 січня – 4 лютого 2021 року в нас уже закладено в календар НТЗ за участю боксерів-юніорів 2005-2006 р.н. Робота, як я вже говорив, не зупиняється. Попереду – нові турніри й відкриття нових імен.
ЗАЛИШИТИ Коментар