Як багато може бути поєднано в одній людині! Олена Колесник – багаторазова чемпіонка України з боксу, тайського боксу, кікбоксингу, карате. Переможниця та призерка низки міжнародних турнірів, у тому числі – чемпіонка Кубку світу з кікбоксингу, фіналістка чемпіонату Європи з тайського боксу та бронзова призерка чемпіонату світу з тайського боксу. Маючи унікальний практичний досвід у стількох бойових єдиноборствах, українська спортсменка застосовує його в ММА, а свої знання та вміння передає як тренер із боксу в рідній Одесі.
На 6 травня в Лас-Вегасі заплановане мега-шоу із змішаних єдиноборств, де на кону буде один мільйон доларів США. Олена Колесник має особливі плани на цей призовий фонд, тож готова виходити в октагон і змагатися за головний приз із однією з восьми найсильніших жінок у ММА. Ми розпитали українську чемпіонку про те, що відбувається за лаштунками турнірів зі змішаних єдиноборств, про її шлях і цілі в спорті. А почали з мирної теми – тренерської роботи в боксі.
«Мета – допомогти людям освоїти ази самозахисту»
– На сьогоднішній день я є діючим бійцем MMA. Готуюся до бою в США, де буду першою та єдиною українкою, що виступить на цьому турнірі, – починає бесіду Олена. – І паралельно веду тренерську діяльність, адже за своєю другою вищою освітою я тренер-викладач. У минулому була першим номером національних жіночих збірних з боксу та тайського боксу.
Зараз головний акцент у моїй підготовці – на представницький турнір ММА за моєю участю, але, тим не менш, я не зупиняю свою тренерську діяльність – треную всі вікові категорії, починаючи від 6 до 50 років. На жаль, зараз не так багато спортсменів у нас хоче виступати, вони зупиняють свою спортивну кар’єру. Частіше всього я спостерігаю таку тенденцію, що мало грошей йде у спорт з міністерства, хороші спортсмени “зав’язують” і йдуть займатися іншими справами, не по професії. Хтось – в охоронні агентства, хтось тілоохоронцем, і так далі. Це дуже засмучує. Але, тим не менш, мене радує, що є ще бажаючі тренуватися в нашій країні. Нещодавно у нас в Одесі був непоганий турнір, і добре, що такі проводяться. Хотілося б більше змагань з усіх видів єдиноборств.
– Про ваших підопічних: це ті, хто займаються боксом для себе, чи є й ті, в кому ви бачите перспективу?
– Всі, хто в мене займаються боксом чи змішаними єдиноборствами – це навчання для себе. Для підтримки форми. Також я розробила спеціальну програму самооборони для жінок, хто хоче навчитися постояти за себе, не піддаватися насильству, та й просто привести себе в форму.
– Ідея зробити програму для самозахисту взята з особистого досвіду?
– Безумовно. Протягом спортивної кар’єри, і взагалі починаючи з підліткового віку, бували ситуації різні стосовно мене, моїх знайомих. Я вважаю, що будь яка дівчинка, навіть якщо вона не займається професіонально спортом, повинна вміти постояти за себе. Принаймні, дати відсіч набридлому кавалеру тощо.
– Як вам працюється в плані взаєморозуміння із вашими підопічними? Легше з тими, у кого за спиною вже є спортивна кар’єра, чи з людьми, які приходять заради інтересу?
Підхід можна знайти до будь-якої людини, спортсмена, дитини. Тому це все індивідуально. Головне – це бажання, але якщо говорити про перспективу змагань та турнірів, то тренер повинен мотивувати і підтримувати спортсмена навіть у важкій ситуації, коли в людини можуть опуститися руки. Завдяки тренеру і правильному підходу спортсмен може далі виступати і домагатися результатів. Це все психологія взаємовідносин.
«Тренерський штаб Ронди Роузі знайшов мене через соцмережі»
– А як починався ваш шлях у спорті? Який вид спорту був першим і чому почали з нього?
– Перший вид спорту, яким я займалася – це самбо. Займалася рік, а потім в моєму житті з’явився тайський бокс, в якому я стала багаторазовою чемпіонкою країни, срібним призером Європи, бронзовим призером світу. Потім виграла Кубок світу з кікбоксингу. Потім мене запросили взяти участь в Кубку України з боксу. Тоді я завоювала третє місце в 2011 році, а потім я поїхала за Україну на чемпіонат світу й стала першим номером в категорії до 69 кілограм. Тоді головним тренером був Микола Петрович Хаджиогло, якого я досі згадую з теплом – дуже хороший тренер був у жіночій збірній України. І до 2015 року я виступала в любительському боксі. Мені це дуже подобалося: у нас був дуже хороший склад жіночої збірної України. Ми всі здружилися – до сих пір підтримуємо зв’язок, хоча більшість дівчат, з якими я виступала, вже зійшли з рингу й повиходили заміж. Але я й зараз, і завжди буду стежити за збірними України з боксу та бажати їм перемог!
У боксі у нас були непогані турніри. Згадую, як ми їздили в Казахстан на турнір чотирьох країн: там і Росію вчисту побили, і проти Казахстану класні бої влаштовували. Було непогано. Потім в 2015 році запропонували полетіти в США та стати спаринг-партнеркою Ронди Роузі (на той час у мене було дуже мало практики якраз у ММА, але я встигла спробувати себе в багатьох дисциплінах). Тоді я проживала в Лос-Анджелесі, де тренувалася. А на початку 2016 року я вирішила спробувати себе в змішаних єдиноборствах, і з тих пір я представляю нашу країну в змішаних єдиноборствах, хоча взагалі представляю Україну вже з 2008 року. Фінансово це більш вигідно.
– А родина у вас спортивна? Як батьки ставилися до того, що ви виходите та б’єтеся?
– Ні. Найцікавіше, що я народилася в сім’ї вчителів і викладачів, сама я також вчитель іноземних мов за першою освітою. Мама в мене мікробіолог, бабуся – біохімік, інша бабуся – математик. Але, тим не менш, в дитинстві я зі своїм дідусем, царство йому небесне, дивилася бої Віталія та Володимира Кличків. І на боях цих двох легендарних наших братів щось відклалося, і я досі стежу за кар’єрою Володі. Недавно спілкувалася в Києві з його багаторічним тренером Сергієм Городнічовим, і кажу: “Скажіть будь ласка, може він повернеться? Хоча б на один бій”. Тому що Володя для мене – це пам’ять з дитинства, і я дуже пишаюся цими братами. Це першопрохідці нашого професіонального боксу, мотиватори для багатьох спортсменів.
– У вас імідж – аж ніяк не схожий на «тигра рингу». Зустрінь на вулиці – не повірив би, що ви займаєтеся бійцівськими єдиноборствами…
– Намагаюся ламати стереотипи, що жінка в єдиноборствах повинна бути схожа на чоловіка. Жінка завжди повинна залишатися жінкою, за будь-яких обставин.
– Яка була ваша перша професіональна ДЮСШ, де ви починали займатися? Які були умови та хто тренував?
– Самбо займалася в університеті, лише для себе. Лише протягом року. Паралельно я вже почала займатися тайським боксом. Тому я краще розповім, хто зараз мене готує та тренує – заслужений тренер України Віталій Федорович Чебан. Зараз тренуюся в Одесі, до цього жила в США, в Тайланді. Повернулася на Батьківщину, де і готуюся до наступного поєдинку. Готуюся в клубі під гучною назвою “Самсон”, де тренуються заслужені майстри спорту, міжнародники по самбо та бойовому самбо. Хлопці – багаторазові чемпіони країни, світу та Європи, прославляють нашу рідну Україну, тому це один з найкращих клубів в нашій країні. Пишаюся, що не дивлячись на те, що цей спорт не дуже гарно спонсорують, у нас дуже багато талановитих і перспективних спортсменів, які представляють нашу країну. В Одесі – моя батьківщина, мої друзі. Хоча я жила за кордоном, бачила, як там спорт є прибутковою індустрією, бізнесом, де інвестують у спортсменів, я рада, що у нас теж є люди, які опікуються спортом. Хотіла б сказати спасибі за підтримку Народному депутату України, моєму другу Артему Дмитруку.
– Як вийшло, що ви потрапили в ММА?
– На мене безпосередньо вийшли американці, тренерський штаб Ронди. Бачили мої виступи, тож знайшли мене через соціальні мережі та Google. Їм потрібна була шульга – а я якраз лівша, висока, 176 см. І коли побувала в Штатах і поборолася з найсильнішою жінкою в світі, попрацювала з нею, мені стало цікаво. Чому б не спробувати? На жаль, у нашій країні майже немає дівчат, які виступають на таких великих турнірах зі змішаних єдиноборств. Але, тим не менш, хочеться бути першопрохідцем в цьому турнірі в США.
«У MMA є шанс як швидко піднятися, так і швидко опуститися»
– Тренувальний табір Ронди Роузі: як він виглядає? Наскільки відрізняється від того, що ви бачили раніше в інших видах спорту?
– Особливо нічим. Йде робота безпосередньо з її тренером Едмундом Тарвердяном, по два тренування на день: одне ударне, інше по боротьбі. В принципі, такий же табір, який можна провести і в нас. Нічого незвичайного.
– А де в неї тренувальна резиденція?
Раніше була в Лос-Анджелесі. Тренувальний зал, резиденція. Роузі невипадково здобула всі свої титули. За цим стоїть серйозна системна робота. Але зараз Ронда вже зав’язала.
– Як взагалі це виглядає? Як підготувати бійця для виду спорту, де стільки всього можна робити на октагоні?
– Це питання безпосередньо треба задавати тренеру. Повинен бути хороший тандем тренера і спортсмена. У бійця повинна бути мотивація битися, а в тренера повинен бути підхід, щоб у потрібний момент підтримати, направити, розкрити його сильні сторони, попрацювати над слабкими сторонами.
Частіше всього в змішані єдиноборства ми вже приходимо із якоюсь базою: хтось з боксу, як я, хтось з дзюдо, як Ронда. Тому твоя задача, якщо ти “ударник” – навчитися добре захищатися від боротьби. А якщо ти борець, то навчися добре захищатися від ударів і більше переводити в боротьбу. Тому йде спільна робота зі штабом, тренером, і командою, яка допомагає тобі готуватися до боїв окремо під кожну суперницю. Також дуже багато залежить від менеджера, який організовує бої.
– Вас запросили туди в штаб для підготовки під конкретну суперницю Ронди?
– Мене запросили туди просто потренуватися з перспективою на змішані єдиноборства, про що я вже думала після повернення з чемпіонату світу з тайського боксу, де я здобула бронзу. І я зрозуміла, що мені було б цікаво там себе спробувати. Запропонували приїхати: “Буде тобі спаринг-партнер, будуть тобі бої і будеш виступати”. Чому б і ні?
– Як виглядає ця індустрія? Є також, як і в боксі, окремі свої промоутерські компанії, які збирають бійців, дають спаринги?
– Те ж саме, що і в нас. Кожен тренується в своєму окремому залі й шукає можливість виступати на різних турнірах.
– Як відрізняється структура цього виду ММА – PFL? Є таке поняття, як ліги, для яких треба певна кількість боїв та рейтинг?
– Безумовно, але буває по-різному. Все залежить від того, як працює твій менеджер. В класичному спорті як? Ти можеш провести бій у якійсь місцевій лізі, наприклад в Одеській області, щоб потрапити на всеукраїнські змагання. Далі – збірна. Зі збірною виходиш на великі турніри, здобуваєш ліцензії. Тобто, є сходинки – і на шляху до медалей їх не обійдеш.
А тут, в ММА, є шанс як швидко піднятися, так і швидко опуститися. Приміром, місцеві ліги пройдеш, і якщо менеджер хороший, то тебе відразу можуть підписати такі організації, як UFC, Bellator тощо.
«Бувало, готуєшся до одних суперниць, а виходиш – проти інших»
– Яка зараз у вас статистика в ММА?
– 5-2.
– Що треба зробити, щоб просунутися в рейтингу? Це залежить від того, якого саме суперника ви перемагаєте?
– Це залежить від твоєї роботи і від менеджера. Все залежить від нього і команди. Як твій менеджер буде працювати, чи вийде домовитися з промоутерськими компаніями, так і буде спортсмен просуватися.
– Наскільки важко виглядає підготовка до суперника? Чи бували моменти, коли ви виходили на октагон, зовсім нічого не знаючи про суперника?
– Саме так у й мене було в ці два бої, які я програла. Я готувалася під одних дівчат, а в підсумку суперниці в мене були інші. Ти розробляєш певний план, а коли в тебе за декілька тижнів декілька разів змінюються опоненти, то, безумовно, ти можеш виступити не так, як у мене і вийшло. Це питання до команди та до менеджера.
– Найближчий бій: скільки часу було для підготовки до нього від моменту оголошення суперника та місця проведення?
У цьому турнірі я мала брати участь ще в минулому році, але його відмінили через коронавірус. Я знала, що буду битися цього року, тому я набираю оберти, щоб гідно виступити та представити свою країну.
– Для вас принципово, якого типу буде суперник, чи ви можете пристосуватися до будь-кого?
– Під кожного суперника потрібно готуватися. Наприклад якщо б ви задали це питання Володимиру Кличку, чи принципово для нього готуватися до боксера зі зростом 1,80 м чи 2,00 м? Це різна підготовка. Те ж саме і в ММА: під кожного суперника потрібно готувати свій генплан.
– Якщо вийти на октагон проти незнайомого вам суперника, скільки часу треба, щоб зрозуміти, що він собою являє?
– Це залежить від ситуації, від твоєї підготовки, тому в принципі згадуючи свої любительські бої, коли ти не знаєш… зараз на професіоналах це легко – знайти і продивитися якісь поєдинки твоєї суперниці. Але це не професіонально.
Для максимального результату обов’язково треба знати, що за суперник, які його слабкі та сильні сторони, та як до цього готуватися. Тож, коли ти б’єшся в більш високих лігах, маєш хорошого менеджера, ти знаєш, що це конкретно буде за дівчина, як вона б’ється тощо. Але все залежить від буквально першої хвилини. Приблизно можна зрозуміти, що буде робити твій супротивник.
– Якщо залишити за дужками останні поєдинки, де мала місце зміна суперниць, в іншому ваші виступи в ММА вражають. 5 із 5 боїв завершено достроково, три перемоги – менш як за одну хвилину. Почесне прізвисько «граната» дається невипадково. Але все ж бій проти найкращих жінок-учасниць PFL – це челлендж найвищого рівня…
– Я відразу сказала в інтерв’ю – буду битися насмерть!
На турнірі підібралися винятково сильні учасниці, вісім найсильніших, у тому числі чинна чемпіонка PFL Кайла Харрісон, яка називає себе “Хабібом серед жінок”. Це досвідчена та титулована спортсменка. Дворазова олімпійська чемпіонка. Само собою, честь – уже потрапити на такий турнір і позмагатися з найкращими, але переді мною – максимальна мета.
Я все своє спортивне життя долала труднощі, і в разі, якщо спортивна удача мені посміхнеться, я хотіла б здійснити свою мрію і дати можливість безкоштовно і в гідних умовах займатися єдиноборствами всім бажаючим дітям. Мільйона доларів, я впевнена, буде достатньо, щоб відкрити у нас в Україні, в Одесі, центр бойових єдиноборств. Бачу це як академію, в якій могли б займатися всі бажаючі – і діти з бідних родин, і спортсмени, яким бракувало школи. Якщо втілити в життя проект такої академії, Україна могла б завоювати першість у різних видах, в тому числі ММА. У нас багато талантів, у нас розкішні спортсмени. Якщо б ми не втрачали своїх перспективних бійців, то Україна вже здійснила б експансію на перших рядках рейтингів і списків переможців.
– На вашому рівні люди приходять, здебільшого, підготовленими, чи можуть бути “самородками” та не мати того чемпіонського стажу, який є у вас?
– По-різному буває, все залежить від твоєї команди і твого менеджера. На турнірах UFC і Bellator я також бачу бійців, які не зовсім того рівня. Я бачу багато хлопців в моєму та інших містах, що б’ються в лігах гіршого рівня, але набагато технічніше, ніж ті, що б’ються там. Без менеджера і команди ти можеш битися на турнірах в Україні і ніколи ніде не засвітитися. Або ти будеш “самородком” як Василь Ломаченко, але це один випадок на мільярд.
«Йду в політику, щоб розкрити очі на багато речей у спорті»
– Роблю такий висновок: якби у наших спортсменів був гарний промоушн у ММА, то їх би було багато на високому рівні?
– Безумовно. Гарний промоушн, бази для підготовки, можливість готуватися і при цьому не працювати. На жаль, в нашій країні це поки що не реально. Кожен професіональний боєць, яких я знаю, вимушений працювати і займатися паралельно ще якоюсь діяльністю.
– Зараз в ММА із наших – Марина Мороз і хлопець з Донбасу Микита Крилов…
Так, зараз якраз Крилов буде битися на цьому ж турнірі, що і я. Буде битися з Анкалаєвим на UFC. Раніше різна була про нього інформація, він дійсно підіймає два прапори – російський і український. Особисто його знаю, тренувалася з ним в Таїланді, досить хороший та порядний український хлопець, тому дуже за нього вболіваю. Також у нас є хороший боєць, мій друг з Києва Ярослав Амосов, який б’ється в Bellator. Хороша людина та спортсмен.
– UFC – це вершина цієї піраміди змішаних єдиноборств?
– Скажімо так, це один із топових турнірів, але вершини, як такої, немає. Для когось вершина – це просто туди потрапити, для когось – заявитися на Bellator, де зараз гонорари вище ніж в UFC. Дуже багато бійців перейшли із UFC в Bellator, тому що там платять більше. Я б’юся в турнірі за мільйон доларів, такого також не платять ні в UFC, ні в Bellator. З’являються, хоч і не часто, нові амбітні проекти, і різні інвестори інколи розкручують турніри краще, ніж UFC.
– UFC зробив собі багато реклами наявністю топових імен, штучного острову в Абу-Дабі. Як довго треба розвиватися іншим лігам, щоб досягти цього рівня, чи достатньо просто підвищених гонорарів?
Це питання краще задавати організаторам, а не спортсменам. Думаю, в Україні до цього йти ще дуже довго. По-перше повинні бути бажаючі займатися розвитком цього в Україні. Моя основна ціль – дай Бог, виграти гонорар, та побудувати академію змішаних єдиноборств, щоб зібрати всіх наших спортсменів, де б була можливість тренуватися на хорошій базі, а також щоб була можливість для малозабезпечених дітей тренуватися. Не у всіх є гроші платити стартові внески на турніри, оплачувати собі абонементи. Якщо ми самі не будемо вкладатися у свій спорт, то ніхто не буде цього робити. Тільки переживши весь цей шлях на власній шкурі, спортсмени з України, які ще не перейшли виступати за інші країни, здатні розвивати наш спорт. По факту, на жаль ситуація не дуже весела.
– Ви розпочали також діяльність у політиці – балотувалися в Одеську міськраду. Із того, що ви там встигли побачити, там є інтерес і розуміння спорту?
Є інтерес і розуміння, і безпосередньо одна із моїх цілей – це продовжувати політичну діяльність. Хотілося б також за допомогою цього вплинути на деякі моменти і в міністерстві спорту, тому що багато речей закрито і їх просто не бачать. А я, знаходячись в спорті вже близько 15 років, знаю і про організацію турнірів, і як важко самим спортсменам. Хотілося б вплинути на розвиток спорту на території своєї країни, тому безумовно в кінці моєї спортивної кар’єри я хочу суттєво зайнятися політичною діяльністю.
.jpg)
– Зараз у парламенті є Жан Беленюк…
– Знаю Жана. Схвалюю те, що спортсмени йдуть у політику.
– Що треба, щоб спортсмени з різних фракцій об’єдналися, та донесли те, про що ви говорите та про що говорять інші до найвищого рівня?
– Потрібно запитати про те, що дані спортсмени, які вже зараз там знаходяться, виконали на даний момент. Хотілося б побачити результати зробленої справи. Треба об’єднатися та чесно виконувати свою роботу. На жаль, багато людей, коли вони приходять до влади, забувають про ті гучні обіцянки, які вони давали на початку свого шляху, коли казали: “Оберіть мене, а я все виправлю”. Головне – залишатися вірним своєму слову і поставленим справам та задачам. Коли ти “з’їв пуд солі”, то ти не будеш вчиняти інакше з іншими спортсменами, а навпаки будеш допомагати розвиватися своїй країні і своєму спорту загалом, що я і планую робити.
ЗАЛИШИТИ Коментар