Чемпіонат Європи до 22 років, який пройшов у Хорватії, став по-справжньому історичним для чоловічої збірної України. Знаючи, що на Батьківщині йде війна, наші хлопці самовіддано билися на рингу і у підсумку завоювали друге загальнокомандне місце, пропустивши перед собою лише збірну Туреччини.
Одним з найголовніших творців успіху в команді Сергія Глущенка був киянин Андрій Єфимович, що додав срібну медаль до скарбнички збірної України.
Про труднощі в рингу, останній день перед війною, найважчий поєдинок на турнірі та багато іншого новоспечений віцечемпіон Європи розповів в ексклюзивному інтерв’ю прес-службі Федерації боксу України.
— Андрію, у першу чергу, вітаємо Вас зі здобуттям срібної медалі. Що відчуваєте зараз, коли турнір позаду?
— Я дуже задоволений підсумковим результатом. Мені було важливо виграти медаль і показати усім, що Україна — сильна, незламна та незалежна країна
— Який із поєдинків був найважчим для Вас?
— У кожному бою було непросто. Найважче було боксувати у фіналі з грузинцем Лукою Кублашвілі. Це — хороший боксер, що він довів статусом чемпіона Європи. Я став срібним призером. До слова, цю нагороду я присвячую загиблим героям України…
— Чи відчувалася підтримка іноземців в Хорватії?
— Так. Іноземці знали, що в Україні йде війна, і постійно нас підтримували та підбадьорювали. Дякую їм за це!
— Знаємо, що багатьом боксерам було складно добиратися до Львова, де перебувала наша збірна перед виїздом до Хорватії. Розкажіть, яким був Ваш шлях до табору збірної…
— Перед тим, як поїхати до Львова, я знаходився у Карпатах. Знайомі мені допомогли виїхати до Івано-Франківська, а звідти — до Львова. Дякую усім, хто допоміг мені подолати цей нелегкий шлях. Ці люди зробили свій внесок у мою срібну нагороду на чемпіонаті Європи. Ще хочу подякувати усім, хто підтримував мене впродовж змагань, зокрема, моїм рідним та близьким, друзям. Вони після кожного бою телефонували мені, висловлювали свої найкращі побажання та вірили у мою перемогу!
— Андрію, як себе почувають Ваші рідні, де вони знаходяться?
— Дякую за запитання. Мої рідні знаходяться в місті Соледар, Донецької області. На щастя, зараз вони в безпеці. Маю надію, що ворог туди не зайде…
— Яким був Ваш останній день до війни?
— Напередодні війни я знаходився в Ірпені, де готувався до Європейської першості. Те, що зараз відбувається в цьому місті та околицях — справжнє жахіття! Ще донедавна Ірпінь асоціювали з затишком та спокоєм… Так було допоки орки не вдерлися на нашу землю. Зараз Ірпінь фактично знищений, вбито багато мирних жителів, серед них дуже багато дітей…Я дуже хочу, щоб війна закінчилася якомога скоріше, щоб у нашій країні запанував мир!
— Чим займаєтесь зараз?
— Зараз я разом з національною збірною знаходжусь в Німеччині. Планую готуватися до Чемпіонату Європи серед чоловіків. Завдання на чемпіонаті Європи? Хочу принести своїй країні золоту медаль!
ЗАЛИШИТИ Коментар