Боксер Діана Петренко. Це прізвище останніми днями не сходить зі шпальт українських ЗМІ. Ще б пак! Шістнадцятирічна спортсменка з Черкас ознаменувала свою прем’єру на міжнародному рівні одразу двома подіями. По-перше, талановита спортсменка з першої спроби виграла срібну медаль, а по-друге, ця смілива дівчина розгорнула прапор полку «Азов» на церемонії вручення медалей на турнірі в Угорщині.
Про дебют на міжнародному рівні, срібну медаль в Угорщині та вимоги організаторів прибрати прапор «Азову» Діана розповіла в ексклюзивному інтерв’ю офіційному сайту Федерації боксу України.
— Діано, нещодавно ти дебютувала за синьо-жовту команду на міжнародному рівні. Які емоції від дебюту?
— Емоції лише позитивні, адже я спробувала свої сили на серйозному турнірі, де зібралися багато дуже класних боксерів з багатьох країн Європи. Турнір мені сподобався. Тим паче, що я ніколи до цього не виступала на міжнародному рівні.
— Де ти готувалась до змагань?
— Моя підготовка до змагань вийшла доволі короткою. Вона тривала усього десять днів… Річ у тому, що мій рідний зал через війну перетворився на пристань для багатьох людей, тож я не мала можливості тренуватися. Доводилось підтримувати форму на вулиці.
— Попри це, тобі вдалося виграти для України срібну медаль…
— Так. Але все ж… Якби я краще підготувалася до змагань, то могла б розраховувати на «золото». Однак я не сильно засмутилась, адже дебютувати на міжнародному турнірі зі «срібла» — чудовий результат. Цю нагороду я присвячую усім Захисникам України та моєї родини, своєму хрещеному батькові Сергієві Оношенко, який загинув у Гостомелі в бою з російськими окупантами, та своєму рідному дядькові Григорію Федотову, який зараз воює за рідну Україну.
— Діано, ти вийшла на церемонію нагородження, тримаючи в руках прапор полку «Азов». Розкажи про це детальніше…
— Я тренуюсь в залі, що носить ім’я Героя України Сергія Амброса, який служив у батальйоні «Азов». Вийшовши на церемонію нагородження з прапором полку «Азов», я хотіла вшанувати Сергія Амброса та всіх загиблих захисників України… Організаторам мій вчинок не сподобався, вони двічі просити сховати прапор, але я їх не дослухалась і тримала прапор в руках впродовж усієї церемонії нагородження.
ЗАЛИШИТИ Коментар