Олеся Крисюк – 20-річна тернополянка, восьмиразова чемпіонка України, багаторазова переможниця українських та міжнародних турнірів, учасниця чемпіонатів Європи та світу. Влітку здобула «бронзу» на чемпіонаті Європи-2021 з боксу серед чоловіків та жінок до 22 років.
Про жінок у боксі, перші кроки та мотивацію, яка не дає опустити руки, Олеся Крисюк розповіла журналістці «Терену».
– Доброго дня, Олесю! З чого ви розпочинали свій шлях у боксі?
– Боксом я займаюся уже дев’ять років. Спочатку захоплювалася боротьбою, але через травму була змушена змінити вид спорту. У сусідньому будинку жив однокласник моєї сестри, який займався боксом. Щодня я бачила, як з спортивною сумкою він поспішає на тренування. Мій тато поцікавився, де хлопець тренується, а у мій день народження привів й мене туди – в боксерський клуб «Шкіряна рукавичка». Я побачила зсередини тренувальний процес і зрозуміла, що це – моє. Пам’ятаю, що тоді я стала у дверях і сказала: «Буду тут жити».
– Що саме приваблює у цьому виді спорту?
– В боксі загартовується характер. У школі я була м’якою. Якщо хтось образив, то просто оберталася і йшла. Зараз я вмію постояти за себе. Бокс робить людину міцнішою, впевненою в собі. Це я знаю не з чуток. Бувало й таке, що перемогу отримувала на характері. Коли сил вже не залишається, ти просто йдеш до перемоги й навіть не припускаєш думку про поразку. У житті я поки не застосовувала навички, які здобула в боксі. Сподіваюся, що в майбутньому також не доведеться. Спорт є спортом, а на вулиці треба вирішувати конфлікти словами.
– Розкажіть, будь ласка, про свої перші серйозні змагання.
– Вперше я поїхала на змагання у 2015 році на Чемпіонат України з боксу. Все відбулося якось спонтанно, але так, мабуть, мало бути. На той час у «Шкіряній рукавичці» я була єдиною дівчиною-боксеркою. У наш клуб тренер Олександр Дульнів привів на спаринг хлопців й одну дівчину. Мене поставили з нею на тренувальні поєдинки. У результаті вирішили, що я таки їду на Чемпіонат України з боксу. Але потрібно було скинути 10 кг. Передбачали, що можу «зачепитися» за призове місце. Тоді ніхто й не думав, що я стану першою. Але так і сталося. З цього часу розпочалася професійна кар’єра: збори, Європа й світ.
– Які емоції у вас були на той момент?
– Переповнювали різні емоції. Насамперед, це радість і впевненість, адже я виконала завдання, яке поставив переді мною тренер й виборола яскраву перемогу.
– Чи згідні ви зі стереотипом, що бокс – це чоловічий вид спорту?
– Згідна, адже це справді чоловічий вид. Проте зараз дуже багато дівчат почали займатися боксом й показують досить високі результати. Жіночий бокс активно розвивається.
– Вам подобається те, чим займаєтесь?
– Звичайно, адже боксом фактично живу. Це і моя робота, захоплення, це вид спорту, яким я дуже дорожу. Я щаслива з того, що він з’явився в моєму житті.
– Що вас мотивує щоразу йти на тренування?
– Моя мотивація – це, перш за все, прагнення до успіху та високих результатів у своїй діяльності. Коли здобуваю бажану перемогу, то отримую задоволення. В цей момент розумію, що тренування проходять недарма.
– Як не опустити руки починаючим спортсменам?
– В першу чергу – це вірити в себе, в свої сили, що ви все зможете навіть тоді, коли важко. Завжди хочеться здатися, коли до перемоги один крок. Саме тому завжди говоріть, що ви сильні й все зможете. Не забувайте, задля чого це все робити, ставте перед собою мету та впевнено йдіть до неї.
ЗАЛИШИТИ Коментар