Вдалим виявився виступ збірної України на молодіжному чемпіонаті Європи, що проходив в Італії: сім медалей, три з яких – золоті. Із них чотири нагороди – у наших хлопців, а ще три – у дівчат. Було про що поговорити з головним тренером чоловічої молодіжної збірної України Олегом Малованюком. Авторитетний вітчизняний спеціаліст розповів, що відбувалося на ринзі континентальної першості та поза ним…
– Це був важливий та відповідальний турнір, адже, окрім суто медалей чемпіонату Європи, він давав і ліцензії – перші місця на юнацькі Олімпійські ігри, а другі-сьомі – на чемпіонат світу. А у нас – зміна поколінь, награємо новий склад, – почав бесіду Олег Никодимович. – З великою вдячністю згадую хлопців 1999-2000 р.н., з якими я працював з 2013 року. З ними ще як школярами брали в Дубліні 16 із 18-ти медалей, у Львові виграли Європу, а цього року зайшли нові хлопці 2001 р.н. Чесно скажу, їм ще є куди зростати і розвиватися.
Коли вперше їх бачив – говорили з колегами: «Ой, багато буде роботи!». Але якщо хлопці слухають поради тренерів, працюють над собою – є й результат. Я думав, у нас менше буде медалей, але на ділі виявилося, що вони – бійці, можуть проявити вольові якості. Навіть більше: в окремих боях, вважаємо, нас трохи «засудили», хоча наші хлопці мали перевагу й навіть нейтральні вболівальники свистіли, коли чули рішення не в нашу користь…
Тому скажу так: для хлопців цей чемпіонат Європи серед молоді – це лише початок великого шляху. Вони не мають права розслаблятися, зменшувати вимоги до себе, почивати на лаврах. За умови наполегливої роботи, їхні нинішні успіхи будуть тільки прелюдією до майбутніх великих перемог!
– Що сподобалося на чемпіонаті Європи серед молоді, а що – ні?
– Сподобалася, звісно, італійська природа. Базувалися в Розето-дельї-Абруцці. Поруч Адріатичне море. Все дуже красиво. Щоправда, за рівнем сервісу та гостинності наша країна, як мені здається, значно їх випереджає.
Не сподобалось суддівство. Були зауваження відразу до кількох поєдинків за участі наших хлопців. Приміром, б’ється Бондарчук із азербайджанцем – у нас явна перевага, але у підсумку саме нашому супернику віддають золоту медаль. Старченко боксує із представником Грузії. Напівважковаговик хитрий – як тільки отримає по печінці, збивається дихання, відразу випльовує капу. За правилами як – виплюнув раз, другий, третій… А далі – попередження. А тут попередження немає, продовжується знущання – скільки ж можна?! Григорян з Одеси у француза виграє – віддають перемогу за очками нашому супернику. Як так?!
Але це також школа. Хлопці вчилися перемагати всупереч всьому. Звісно, прикро, що італійці, які ніколи на юнацькому рівні не мали призерів, цього разу на правах господарів нас випередили й піднялися на третє загальнокомандне місце. Однак будемо готуватися до чемпіонату світу, а також юнацьких Олімпійських ігор, які пройдуть в Буенос-Айресі.
– Схвалюєте появу юнацьких Олімпійських ігор, чи передчасно ще несформованих спортсменів збирати на такий форум?
– Дуже добре, що є можливість дати молодим хлопцям великий досвід. Пам’ятаю, як наші боксери з «квадратними» очима дивилися на «англійців» та «французів», а в бою вже переконувалися, що вони й технічно, й фізично нічим не поступаються. Недарма із нашої молоді в останні роки виростали й найкращі боксери Європи, й неодноразові чемпіони.
Вони – ще діти, але успіхи на міжнародних турнірах, зустрічі з європейцями, американцями, кубинцями, показують українцям, що у них є можливість битися на найвищому рівні, здобувати впевненість у своїх силах, психологічну перевагу. Тому міжнародний досвід – безцінна річ. Найсильнішим із молоді він дозволяє «екстерном» піднятися на кілька рівнів вище, та й ті, хто поки слабший, отримують можливість побачити свої сильні й слабкі сторони.
– Яке географічне представництво нашої збірної?
– Зібрані представники зі всіх куточків України. Зрозуміло, бракує нам хлопців із Донецької області – через відомі події. Край, який лідирував у нашому виді спорту, дещо втратив своє домінування. Хтось із боксерів та тренерів переїхав у інші області, комусь обставини не дозволили цього зробити. А для того, щоб люди могли зрозуміти силу цієї школи, назву лише такі імена з останніх вихованців – Іван Папакін (найкращий боксер Європи), Артем Дем’яненко (чемпіон Європи), Артем Лапін (призер чемпіонату Європи) та багато інших.
– Загалом, збірна була такою, як і бачилася, чи травми не дозволили зібрати всіх найкращих?
– Ми дуже обережно підходили до травматизму. Я завжди на зборах слідкую, щоб, не дай Бог, хтось руку не розбив, ніс не зламав, січки щоб не було. На зборах у Конча-Заспі лише одна була невеличка січка – у Старченка, але лікарі швидко допомогли йому це все загоїти.
– Давайте представимо наших призерів.
– Із задоволенням. Наші хлопці справили враження на спеціалістів. Навіть олімпійський чемпіон, болгарин Петр Лесов підходив, передавав привіт українцям. Видно, що наші хлопці потихеньку зростають – і з кожними зборами вони сильнішають.
Бронза:
Вагова категорія 52 кг: Юрій ТОМЮК
Минулорічний чемпіон Європи. Представник Чернівецької області (Вижницький район). Вихованець Миколи Гакмана. Сильний фізично, має спортивний характер і велике бажання себе проявити. М’який, чуттєвий боксер – а це дуже важливо. Тому що якщо боксер не думає на ринзі, то навіть фізика не допоможе.
Срібло:
Вагова категорія 60 кг: Тарас БОНДАРЧУК
Сам шепетівський, але навчається зараз у Броварах. Вважаю, Тарас напрацював навіть на більше! Дуже жаль, тому що це була вірна наша путівка на Олімпіаду. У фіналі всі фахівці захоплювалися його боєм проти азербайджанського боксера, але судді вирішили інакше. Але то нічого: найголовніше, Бондарчук проявив хороші задатки, у майбутньому проявить їх. У нього кращі перспективи, аніж у тих, хто проходить такі чемпіонства…
Вагова категорія 75 кг: Богдан ТОЛМАЧОВ
Тренувався в Мелітополі у Сергія Онищенка, зараз представляє вже Харківську область – тренується у Сергія Данильченка. Переглядали Толмачова ще на чемпіонаті України – звернули увагу, що він додав за останній час. Характер є, бажання є, він вчиться боксувати із суперниками різного стилю. Десь не вистачає класу, однак постійна робота дозволяє йому прогресувати.
Золото:
Вагова категорія 56 кг: Максим ГАЛІНІЧЄВ
Родом із Сум. Недавно змінив вагову категорію – і тут проявив свій рівень. Із 2014 року постійно працюємо з ним на зборах, бачимо, як він зростає над собою. Володіє хорошою майстерністю, різносторонністю, має ще куди прогресувати.
– Які подальші плани?
– На найближчий збір до нас просяться Білорусь, Грузія, Молдова, визначається Вірменія. Це молодь 17-18 років (2000-2001 р.н.). Із 26 травня по 10 червня проведемо збір у Миговому (Вижницький район). А із 8-10 червня у Чернівцях на «Локомотиві» проведемо матчеві зустрічі. Це буде дуже корисно, тому що нам треба дати хлопцям відчути ринг перед чемпіонатом світу, а у календарі були тільки заходи незадовго до чемпіонату, а тоді вже є ризик не встигати відновитися після пошкоджень. Так що покладаємо на чернівецькі збори і матчеву зустріч.
– Гаразд, ми бачимо, що у нас дійсно хороша молодь. Що треба, щоб вона швидше виростала в досвідчених майстрів?
– Велике бажання й працелюбство. Багато хлопців втрачається при переході з молоді в дорослі. Чому так? Багато чинників. Хтось знижує вимоги до себе. Комусь не вистачає прориву в фізичному зростанні. А інші просто не можуть виробити в собі боксерський інтелект. Я завжди кажу: бокс – це ті ж шахи, тільки шахи – на ногах. І якщо в юнаках проходить чиста фізика, то пізніше вже треба мислити в бою, а не всім це дано. Тому буває, що хлопці по молоді вигравали найсерйозніші медалі, але при переході на дорослий рівень відсікаються, бо там уже є суперники, які боксують на класі.
– Бачите у цьому поколінні хороших боксерів із задатками супер-зірок?
– Є хлопці, які подають великі надії. Називати поки не будемо, щоб не розслаблялися. Тим більше, у боксі найкраще говорять про спортсменів їхні бої та результати. Тож відзначу наших призерів чемпіонату Європи. Вони довели, що заслужили на увагу.
ЗАЛИШИТИ Коментар