На жаль, попри те, що на дворі 21 століття, ще залишилися певні люди, які живуть гендерними стереотипами. Молода запорізька боксерка і рефері національної категорії Єлизавета Косенко вирішила на власному прикладі ламати стереотипи. Щоб побороти гендерну нерівність вона реалізувала проєт «Жіноча сторона медалі», що розповідає про шлях спортсменок у «нежіночих» видах спорту. У форматі виставки його провели у Запоріжжі, а у Одесі крім самої виставки також вдалося провести панельну дискусію. Саме про реалізацію цього проекту та гендерні стереотипи ми і поспілкувалися з Єлизаветою.
– Що вас спонукало створити проект «Жіноча сторона медалі»?
– По-перше, проблема гендерної рівності. Жінкам в чоловічих видах спорту мало приділяється уваги. Є певна несправедливість в тому плані, що відчувається якесь презирство, яке залишилися ще з тих часів, коли люди вважали, що жінка повинна, м’яко кажучи, сидіти на кухні, виховувати дітей, готувати і прибирати. По-друге, хочеться показати, що жінка не тільки повинна прибирати чи сидіти на кухні, а займатися тим, що їй подобається, чи то боксом, чи то боротьбою, чи то футболом – не важливо. По-третє, все-таки хочеться просувати в люди ідею того, що дівчина може залишатися жіночною навіть в таких жорстких і, здавалося б, не дуже жіночих видах спорту.
– Хто вам допомагав у втіленні цього задуму?
– Допомагали не те, щоб меценати, а більшою мірою мої подруги – Вікторія Дьякова, яка керує спортивною організацією у нашому місті, і її помічниця Валентина Дельова.
– Ви зі своїм проектом вже виступили в Одесі. На чому робили головний акцент у своїй доповіді?
– Зустріч пройшла більше у вигляді живого спілкування. Я розповідала людям про свою сферу діяльності, а вони мені ставили запитання.
Я акцентувала на тому, що потрібно вірити у себе, не здаватися, і робити те, що тобі подобається, не зважаючи на те, що кажуть інші, що відбувається навколо і т.д. Розповідала про те, як я пройшла свій шлях до того, щоб на цьому етапі в свої майже 20 років стати рефері національної категорії з боксу. Також робила наголос на тому, що не збираюся зупинятися на цьому, а хочу йти далі. Головна ідея полягала в тому, що потрібно вірити в себе, бо крім тебе самого ніхто нічого не зробить.
– Яка аудиторія зібралася на семінарі і як вона реагувала на ваш виступ?
– Зібралися люди з різних міст і різноманітних спортивних. Були присутні представники футболу, волейболу і просто активні учасники різних спортивних організацій. Загалом вони були захоплені тим, що я розповідала, і слухали дуже уважно. Мені була дуже приємна їхня реакція. Побажали не зупинятися на досягнутому і йти до своєї мрії.
– Чи до вас хтось підходив і казав, що ви його на щось надихнули?
– Люди в Одесі казали, що я їх промотивувала своєю доповіддю. Було чимало відгуків на кшталт «Лізо, ти мотивуєш, і це твоя хороша риса». Я впевнена, що цей проект допоможе людям просуватися далі в реалізації своїх мрій і хоббі.
ЗАЛИШИТИ Коментар