Чемпіон Європи серед молоді Ілля Тогобицький: «У боксі постійно треба бути в максимальній готовності»

Чемпіон Європи серед молоді Ілля Тогобицький: «У боксі постійно треба бути в максимальній готовності»

Наша рубрика «Портрет чемпіона» розповідає про переможця чемпіонату Європи серед молоді – харків’янина Іллю Тогобицького.

У ваговій категорії до 75 кг на чемпіонаті Європи тривала напружена боротьба. Фінальний бій, у якому наш співвітчизник Ілля Тогобицький протистояв росіянину Михайлу Усову, фахівці назвали одним із найкращих на турнірі. Перемігши у яскравій боротьбі з рахунком 3:2, наш боксер завоював золоту медаль.

Про яскравий виступ на континентальному чемпіонаті, свій шлях у боксі та теплий прийом на Батьківщині із золотою медаллю Ілля розповів прес-службі ФБУ.

– Ілля, емоції стихли, а відпочити після чемпіонату Європи ви встигли?

– Так, дякую. Ще матиму час, щоб прийти до тями після турніру, а далі вже почну готуватися до наступних змагань.

– Молодіжна збірна України посіла друге загальнокомандне місце й оновила національний рекорд за кількістю здобутих медалей. Відповідно й приймали вас, як героїв – починаючи від аеропорту й закінчуючи рідними містами…

– Це правда. Вразило, що стільки людей нас вітали. Дуже приємна увага до збірної, до боксу. Вдячні вболівальникам і організаторам за підтримку.

– Золота медаль – така важка, якщо її здобувати в бою. Кому встигли її показати?

– Вже всім – і батькам, і друзям, і журналістам.

– Який шлях ви пройшли до визнання на європейському рівні? Коли починали займатися боксом?

– У віці десяти років. Спершу займався кікбоксингом, потім тайським боксом, а вже маючи такий досвід, пішов у бокс. На цей вид спорту мене віддала мама – хотіла, щоб я міг постояти за себе, щоб було чим зайнятися. Але загалом, звичайно, бокс дає людині значно більше. Це знання не тільки про те, як застосувати силу, а й про те, як нею розпорядитися. Це організованість, дисципліна, сила.

Займатися почав у Харківській ДЮСШ №9. Моїми першими тренерами стали Роман Анатолійович Черніков та Ігор Павлович Макогон.

– У вашій родині були люди спорту?

– Тільки мій дідусь, Віктор Тогобицький. Він якраз був боксером, вигравав чемпіонат Харківської області. Рідні кажуть, що я на нього дуже схожий зовнішністю та статурою.

– Порівнюючи себе нинішнього і того, який робив перші кроки в боксі, відчуваєте, що дуже змінилися?

– Дуже! За останні півтора роки – особливо сильно. Раніше, коли я боксував у ваговій категорії 69 кг, у мене була зовсім інша манера. Це був більше ігровий бокс у моєму виконанні. Зараз, коли я вже піднабрав сили й перейшов у більш важку категорію, мені є чим і переграти, і перебити суперника.

– Юнацький бокс відрізняється від дорослого, а особливо професіонального – тут менший хронометраж, кількість раундів. Є коли продемонструвати вміння нокаутера?

– Ну от на чемпіонаті Європи в першому раунді мені трапився боєць зі Словаччини. В третьому раунді його нокаутував.

– Ви виходите боксувати з чистого листа, чи добре вивчаєте кожного суперника?

– Безперечно, тренерський штаб проводить величезну аналітичну роботу. Але це юнацький рівень, і тут буває, що проти суперника виходиш – і нічого про нього не знаєш. Так було у мене зі словаком, а потім у півфіналі з албанцем. Тут доводиться «читати» боксера, приймати рішення вже під час бою, опираючись на враження перших секунд. Тому праві тренери, які навчають нас завжди бути в максимальній готовності, не виходити на ринг із недооцінкою, всерйоз ставитися до кожного бою. Це – бокс, і навіть якщо бій вдається, все одно можна пропустити удар і поплатитися за втрату концентрації.

Тож, відповідаючи на ваше запитання, перших двох суперників я не знав і не бачив, а от третього – учасника фіналу – мав нагоду спостерігати. Володіючи інформацією, повів бій так, як треба. Суперник – швидкий і технічний, треба було скоротити дистанцію й дисципліновано відпрацювати без зривів. Тренери мені запропонували своє бачення тактичного плану на бій, а я старався його втілити. Добре, що все вийшло.

– Їдучи на чемпіонат Європи, могли спрогнозувати чи уявити такий результат?

– Ми з моїми особистими тренерами – Романом Анатолійовичем Черніковим і Богданом Валерійовичем Даниленком, а також старшим тренером молодіжної збірної України Олегом Борисовичем Кудіновим дуже добре попрацювали. У нас була насичена програма навчально-тренувальних зборів. Ми дуже ретельно готувалися до суперників, підбирали правильну тактику, коли треба – вже під час бою я отримував безцінні поради.

Взагалі, для мене це все – ніби як один ряд, один цикл. Маю на увазі ту роботу, яку ми з тренерами проробили починаючи від чемпіонату України, далі до чемпіонату Європи, а тепер будемо напрацьовувати на чемпіонат світу. Це дуже приємне відчуття – коли бачиш результати своєї роботи й розумієш, що ти можеш більше. Тож тепер уже думки – про чемпіонат світу. Скоро почнеться підготовка.

– Як думаєте, вам у вашій ваговій категорії вдалося побачити всіх найкращих на чемпіонаті Європи, чи, можливо, вже на чемпіонат світу приїдуть топи з інших континентів, і тоді все й почнеться?

– Звичайно, буде ще вищий рівень. Це логічно: ми всі послідовно розвиваємося, кожен крок за кроком зростає в своїй майстерності. В мене нема сумнівів, що на чемпіонаті світу будуть дуже сильні суперники. Але враження від чемпіонату Європи в мене залишилися тільки позитивні. Тут були сильні суперники, і рівень європейського боксу в нас по молоді в цілому дуже сильний. Тож, думаю, це був показовий турнір.

– Якщо перебирати топ-боксерів із плюс-мінус ваших вагових категорій, хто на вас справляє найбільше враження?

– Головкін.

– Були шанси перемогти Геннадія у нашого Сергія Дерев’янченка?

– Напевно, так. Хоча Головкін – це знаменитість і дійсно великий боксер, але Сергій заслужив цей бій і гідно протистояв. Всі розуміють, що Дерев’янченко не випадково, а заслужено дійшов до такого бою. Він підтвердив, що є бійцем.

– Не ловили себе на думці, що змінили б у ході бою, якщо б були на його місці?

– Ох, ще треба дорости до такого бою, щоб про таке думати…

– А до чого ви хочете дорости в боксі?

– Тут все просто. Як чемпіон Європи, я відчуваю на собі велику відповідальність. Значить, на чемпіонаті світу до мене буде і більше уваги, і більше очікувань. Отже, я повинен гідно там виступити, поборотися так, щоб підтвердити реноме нашого боксу. А далі… Треба працювати, розвиватися, прогресувати. Орієнтир – Олімпіада-2024.

ЗАЛИШИТИ Коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.