Василь Рибалка: «Щоб бути кращим, сучасний боксер повинен бути всебічно розвиненим»

Василь Рибалка: «Щоб бути кращим, сучасний боксер повинен бути всебічно розвиненим»

«Василь Рибалка ‒ це першопроходець сучасної теорії та практики фізичної та функціональної підготовки в боксі на сьогоднішньому етапі», ‒ так характеризували нашого співбесідника фахівці. Справді, багато для цього йому дано: займався різними єдиноборствами, пройшов армійську службу в такому особливому роду військ, як ВДВ. Як боксер та фахівець у галузі фізичної культури та спорту, він прекрасно розуміє не лише фізіологію, а й психологію, мотивацію, ментальність бійця.

Працюючи сьогодні як із відомими боксерами – професіоналами та членами збірної команди України, яскравими бійцями міжнародного рівня, так і з людьми, які займаються спортом для власного здоров’я та самовдосконалення, Василь Рибалка поєднує досягнення сучасної теорії та науки з великим уже, попри молодий вік, практичним досвідом.

Яким буде бокс майбутнього? Чого чекати від постійних змагань можливостей і потенціалу людини? Що попереду в нашого улюбленого виду спорту? Про все це ми поговорили у великій бесіді з молодим тренером з боксу Василем Рибалкою.

– Чому ви обрали саме бійцівські види?

В першу чергу, вибір за мене зробили мої батьки. Мене і мого брата вони відвели на секцію карате, коли мені було 5 років. Ми займалися карате 6 років, потім пішли в кікбоксинг, а звідти вже перейшли на бокс. І зараз я займаюся боксом вже 16 років.

– Яка у вас була мотивація займатися карате та боксом? Чого ви хотіли досягти, коли йшли дитиною, і що по факту воно вам дало?

Я тоді цього ще не розумів, просто з дитинства в мене була така звичка: я ходив і тренувався. Не було такого, щоб я думав, навіщо це мені. Просто так було потрібно. Потім, коли вже сформувався, то став усвідомлювати, що спорт – це моя робота. Були цілі, мрії, олімпійське золото тощо. Але, скоріше, просто йшов від одних змагань до інших.

– Яка ваша бойова вагова категорія?

На перших змаганнях боксував у вазі до 38 кг. На останніх змаганнях ваги піді мною показали 69 кг.

– Ви виконали норматив майстра спорту?

Так, я майстер спорту України з боксу, виконав норматив в 2010 році на міжнародному турнірі класу «А» пам’яті Макара Мазая¸ також був неодноразовим призером Чемпіонату України серед дорослих та боксував у складі боксерського клубу «Українські Отамани».

– По стилю вашого боксування ви до кого були ближче: до класики аматорського боксу, до силової манери чи до техніки?

Напевно, більше до силової манери: я був міцним та невеликим. Робив упор саме на силу, тому що в мене був зріст менше середнього для моєї вагової категорії до 69 кг. Я йшов вперед, працював, здебільшого корпусом, намагався увійти у середню та ближню дистанцію.

– Розкажіть про тренерів, з якими ви працювали?

Я працював з багатьма тренерами. Мій перший тренер ‒ це заслужений тренер України Валерій Миколайович Черенков. Найгучніші досягнення у боксі я здобув під керівництвом майстра спорту міжнародного класу України Давида Ясоновича Табатадзе.

– Чи був у вашому житті такий тренер, від якого ви багато почерпнули?

Звичайно. Напевно, найбільший багаж знань мені надав Давид Табатадзе. Він приніс у мою підсвідомість професійний підхід до виконання роботи. Майстерність складається з дрібниць та залізної дисципліни. Також мені запам’яталася робота з Віталієм Миколайовичем Мехієнком, з ним ми працювали в «Отаманах» – дуже класна та корисна координаційна робота та дієва робота корпусом. Окрім цього, я багато навчився, коли допомагав у підготовці до боїв таким відомим боксерам, як Дмитро Митрофанов, своєму земляку Ісмаілу Сіллаху, В’ячеславу Сенченку – з ним я працював як з боксером в Union Boxing Promotion, а потім вже як з тренером в Sparta Box.

– Ви в армії служили у ВДВ. Це допомагає в боксі чи, навпаки, заважає?

Служба в армії була дуже «веселою» та зробила мене більш стресостійким, це помогло мені як у боксі, так і в житті.

– Навіть для людини, яка домоглася високих досягнень в боксі, це важко?

Служити в армії – це зовсім інше навантаження. У ВДВ зараз війська спеціального призначення, підвищенні вимоги до фізичної підготовки, але для майстру спорту з боксу вони не важкі. А ось маральне навантаження на початку служби – ось що було дійсно важко для мене.

– В який момент ви вирішили зосередитися на тренерській роботі? Це було паралельно з виступами в боксі, чи коли ви вже їх завершили?

Навіть коли боксував я вже починав тренувати, це приносило додатковий заробіток, потім це було моїм хобі, а зараз це хобі, яке приносить мені гроші на життя.

– Тренерська діяльність дійсно багатогранна – це і тактична, і ментальна, і фізична робота. Що з цього найважливіше? І чи може боксер з розвинутою однією з цих сторін бути успішним у боксі і як тренер?

Найважливіше для тренера – це ментальна стійкість. Боксувати легше, ніж тренувати. Коли боксуєш, ти вихлюпуєш емоції на ринзі. Коли тренуєш, всі емоції залишаються в середині. Багато хто лікується алкоголем, а я дуже багато тренуюся та медитую, інакше можна «з катух злетіти».

– Що краще для боксера: йти від свого тіла та фізичних можливостей чи спробувати перебороти себе та почати боксувати в стилі, який важчий і не зовсім йому належить по тілу і конструкції?

Залежить від обставин. В юному віці я б порадив приймати більше різних стилів, намагатися поєднати в собі все разом: і атаку, і захист, удари, роботу ніг і корпусом. А вже більш сформованому боксеру вже потрібно нічого не видумувати і працювати над тим, що в них є, робити упор саме на це, а також робити це настільки сильно, щоб ніхто не міг нічого протиставити.

– Фізична і функціональна підготовка в боксі пережили велику еволюцію, тому що навіть у великих боксерів першої половини ХХ століття було дуже багато боїв за рік, і вони не випадали з фізичної форми. Зараз чемпіони найвищого рівня можуть провести 2,3,4 бої за рік. Як у такій ситуації себе підводити до готовності та не втрачати здобутий багаж?

Це залежить від віку, досвіду та важкості бою. Молоді боксери краще відновлюються. Дослідження показали, що повторно виходити на пік своїх можливостей легше та швидше, але знову-таки є ресурс організму. Та якщо боксер провів важкий бій, йому потрібно більше часу на відновлення. А боксують сучасні «топи» рідше через промоутерів: зараз набагато важче організувати бій, ніж це було раніше.

– Є приклад Олімпіади, де за короткий період потрібно видати все, що ти вмієш. Як там розподіляти сили, тим більше в іншій державі з іншим кліматом і часовими поясами?

Олімпійські ігри – це такий старт, до якого люди готуються не короткий період, а багато хто все життя. Тому, думаю, всі ці нюанси для виступів на такому рівні завжди беруться до уваги. Боксер повинен бути «обкатаний», щоб пройти таку загрузку. Це робиться за рахунок виступів на чемпіонатах Європи та світу, тому ці боксери вже менше хвилюються і краще переносять такі старти.

– Чи правда, що всі люди настільки різні, що важко для них знайти спільний знаменник? Комусь треба одне більше підтягувати, комусь давати менше роботи, а когось потрібно мотивувати… Дуже різні люди ‒ чи є якісь закономірності по роботі з ними?

Звичайно, є якісь закономірності – кому над чим працювати та як краще мотивувати. Важливо, чи мала людина попередній досвіт у заняттях спортом чи ні. Найлегше працювати з людиною, якщо вона прийшла з якогось координаційного виду спорту.

– Як ви визначаєте, що треба людині давати: по її особистих завданнях у спорті, по нинішньому функціональному стану? Як ви приймаєте рішення , скільки давати людині і що саме?

У першу чергу, проводжу тестування фізичних властивостей людини. Тестую швидкість, силу, витривалість, координацію та гнучкість. Ці якості взаємопов’язані між собою, і я для себе відстежив закономірності, які дозволяють побічно впливати на кожне з них. Знаходжу сильні та слабкі сторони, а вже потім розроблюю план тренувань для досягнення цілей.

– Ви самі займалися боксом і можете говорити не лише про теорію, а й про практику запровадження цієї роботи. Що з того, що ви брали самі як боксер, і з того що здобули теоретично, ви взяли для себе? Ви представник якого стилю в роботі?

Завдяки кар’єрі спортсмена у мене сформувався арсенал вправ та методик для тренувань, але я намагаюся завжди його вдосконалити. Усі інновації я спочатку тестую на собі та на фізкультурниках, а потім даю спортсменам у готовому виді.

– Хто ваші вихованці? Є такі, які вже в боксі чогось досягли? Чи є такі, що не займаються боксом серйозно, але можуть?

Я працюю не тільки з боксерами, а ще з футболістами, фехтувальниками, з борцями, зі стрибунами у воду та ще багато з ким. За свою тренерську кар’єру я провів понад 5000 тренувань. Працюю з боксерами різних рівнів підготовки, представниками Національної збірної України, вже не перший рік підключаюся до підготовки лідера нашої збірної у ваговій категорії до 69 кг Євгена Барабанова. Працював з професіоналом Олександром Захожим.

Ви знаєте, чим відрізняються між собою такі поняття, як фізична культура та спорт? Якщо ми з вами будемо робити будь-яку вправу – це фізична культура, але якщо ми будемо з вами змагатися, хто краще виконає цю вправу – то це вже спорт. В мене тренується багато фізкультурників, деякі з них показують дуже гарний бокс. Є фанатики боксу, котрі прийшли займатися боксом вже у зрілому віці, але їх хоч хлібом не годуй ‒ лише дай вийти у ринг.

– Знаю, що ви берете участь в передачі знань, проведенні семінарів. В чому тут вбачаєте свою місію і наскільки корисними для вас бувають такі заходи?

Я сам дуже люблю вчитися. Для мене навчання – це одна з моїх цілей у житті. Є такий вираз: «Якщо ти вважаєш, що вже все знаєш, то ти вже не найкращий». Не можна вивчити все, потрібно постійно розвиватися, і тому завжди потрібно щось шукати. Дивитися на різні види спорту, там також може бути щось цікаве, що можна для себе почерпнути.

Я зараз читаю книгу, яку я вважаю бібліотекою спорту та боксу. Там дуже важливі фундаментальні знання, використовуючи які можна виховувати олімпійських чемпіонів одного за одним – «Загальна теорія підготовки спортсменів в олімпійському спорті» автора В.М.Платонова. Тут основні моменти підготовки спортсменів у різних видах. Бокс відноситься до розділу важко-координаційних єдиноборств. В залежності від розділів йде різна підготовка. І якщо не знати цю «матчастину», якщо не усвідомлювати важливість кожної зі сторін підготовки боксера, успіхів не буде.

– У вашій роботі бували важкі ситуації, коли, наприклад, до вас приходила людина, яка не могла витримати і трьох раундів або не могла правильно розподілити сили? Розкажіть також про випадки, коли людина показувала прогрес.

Був один такий випадок, коли до мене прийшов чоловік, якому було потрібно навчитися боксу, щоб завоювати серце коханої дівчини. Він спочатку заявився на змагання, а потім прийшов готуватися. Він був дуже погано координований, мав велику зайву вагу та спочатку я йому відмовив. Та він був дуже наполегливим і вмовив мене йому допомогти. У нас було обмаль часу, 57 днів. Ми дуже наполегливо працювали, постійно спарингували, він схуд на понад 10 кг та врешті-решт вийшов і переміг. Я сам не розумію, як це трапилося. Це було дуже круто! Мотивованій людині все під силу.

– Хто в олімпійському боксі України зараз найбільший топ по фізичній готовності?

– Я не працював зі всіма, тому не можу сказати. Члени Національної збірної України раз на рік проходять поглиблений медичний огляд. Там визначають їхні кондиції. Мабуть, найбільш витривалий – Хижняк, і це не тільки в Україні, а і в світі.

– Взагалі, бокс дуже змінився. Відчувається, що наука дуже ввійшла в сучасний бокс і що все змінилося?

Звичайно, розвиток науки впливає на весь спорт, не тільки на бокс. Відкривають нові методи тренувань згідно фізичних кондицій, винаходять нові гаджети для тренувань, нові прибори для вимірювань, що ввійшли в бокс.

– Легше зараз зрозуміти здоров’я боксера, і коли йому треба давати більше навантаження, а коли з’являється ризик отримання травм?

Авжеж, зараз біохімія та психологія на такому рівні, що вони можуть визначити все: як спортсмен переносить навантаження, який в нього ресурс. Але є і простіші методи, один з них ‒ проба Руф’є-Діккінсона. Необхідно лягти на спину і лежати протягом 5 хвилин, потім поміряти пульс протягом 15 секунд ‒ так ми отримаємо перше значення. Потім виконати 30 присідань протягом 45 секунд і повторно поміряти пульс протягом 15 секунд ‒ це буде друге значення. Після цього необхідно зайняти положення лежачи, відпочивати 45 секунд і в третій раз заміряти пульс протягом 15 секунд ‒ це значення №3. З цими цифрами необхідно виконати наступні математичні обчислення: 1 + 2 + 3 значення необхідно помножити на 4, від отриманої суми відняти 200 і поділити це все на 10. Таким чином, ми отримаємо підсумкове значення. Якщо це значення менше 3, то це хороша працездатність, якщо вище 10 ‒ то це вже серцева недостатність і краще в цей день не тренуватися. Немає такого поняття «втомився», є ‒ «не відновився».

– Наука відновлення для спорту взагалі має величезне значення. А чи є умови для її розвитку в нашій країні? І чим вони відрізняються від світових тенденцій?

Найкраще людський організм відновлюють стероїдні гормони, але вони включені в список заборонених препаратів WADA. Сучасний спорт активно використовує фармакологію для відновлення. Вона не дешево коштує, а у нас у спорті далеко не найкраще бюджетування. Про фармакологію вам краще поговорити зі спортивним фармакологом, я не спец у цій галузі. Можу сказати, що відновлення йде через кров і, щоб його поліпшити, потрібно забезпечити надходження крові до м’язів. Це досягається міофасциальним впливом. Розтяжка, масаж, лазня.

На Універсіаді, що проходила у Казані в 2013 році, російська команда привезла з собою три автобуси з обладнанням для відновлення. Там були кріолазні і ще багато різного передового на той час обладнання для відновлення. Був масажний костюм, який прискорює відновлення за рахунок збільшення сердечного пульсу.

– Взагалі у спорті є така тенденція, що сьогодні боксери здобувають результати в такому віці, в якому раніше вони б уже вважалися ветеранами. Це теж заслуга науки чи якась генетика, більш професійне ставлення до спорту?

Я думаю, тут більше досвіду. Люди з часом накопичують досвід тренувань, правильної змагальної діяльності, відновлення. Також дуже на це впливає розвиток фармакології. Люди в більш зрілому віці можуть дозволити собі більш високі навантаження, ніж раніше.

– Бокс майбутнього – яким він буде? Швидше, чіткіше і з меншою кількістю помилок?

Бокс майбутнього залежить від правил боксу в майбутньому, тому в яку сторону їх будуть змінювати, в ту сторону буде змінюватися і стиль боксу, пріоритетність, нові методики. Візьмемо Олімпіаду-2008, коли рахували кожен помах руки, і було чотири раунди по дві хвилини. Вийшли ‒ хто більше викинув ударів, той і переміг.

Ближче до Олімпіади-2012 в Лондоні змінили правила, і вони виявилися зручними для окремого типу спортсменів. Як приклад, пріоритетною стала манера ведення бою Тараса Шелестюка. Став, руки підняв, якоюсь хитрою дією завоював очко і все. Підняв руки – і просто працюєш на утримання. Це не одна річ, якою Тарас Шелестюк був хороший у боксі, він був чудовий контрпанчер. Він і зараз боксує, але це в любительському боксі було тоді в пріоритеті – всі боксували в глухій манері і йшли з цією манерою. Тарас ідеально вписався у той момент і здобув свою нагороду.

Зараз змінилася манера, ввели нові правила, і змінилася тривалість бою (3 раунди по 3 хвилини). Боксери стали більше думати, знизилися швидкості, відбулося зміщення більше до професіонального боксу. Остання Олімпіада-2020 мені сподобалася за рівнем боксу.

Тому які правила захочуть зробити в майбутньому ‒ збільшити чи зменшити видовищність, таким і буде бокс. Був період, коли зняли шоломи, з аргументом щоб збільшити впізнаваність боксерів. Також бокс буде більш видовищним і буде більше викликати до себе уваги.

– Яка ваша думка про зміну кількості вагових категорій?

Зменшення кількості олімпійських категорій, звичайно, не сприяє розвитку боксу. Чим більше категорій – тим більше було б цікавих боксерів з цікавими способами ведення бою.

– У представників малих вагових категорій тепер 6 кг різниці. Правда, що ті, хто посередині, вже не зможуть бути успішними в нових категоріях?

Певно, це зробили тому, що у легких категоріях менше учасників, тому їх об’єднали. 6 кг ‒ це дуже багато для «мухачів», але є дійсно талановиті хлопці, для котрих і 6 кг ‒ різниця не велика.

– А хто конкурент – ММА?

Воно вже, напевно, вкорінилося, але знаєте, є сигарети, а є – сигари. Щось – модне, а щось залишається з нами назавжди. Тому ММА зараз на піку, але надалі популярність буде знижуватися. До ММА зараз «пристають» інші види спорту – кулачні бої, бої на «битках». Це також забирає до себе людей. А хто конкурент боксу? Хоча тут немає конкуренції – всі види спорту переможці. Коли людина приходить займатися спортом і йде не на бокс, то заради Бога, головне що він пішов на спорт. Є градація… У державі також різні цінності, але є олімпійські види спорту, а є неолімпійські, проте вони зареєстровані в МОК. А є ще види спорту, які МОК не розглядає, від цього залежить їхнє фінансування і конкуренція у них.

– Перехід з кікбоксингу, з карате та з інших єдиноборств у бокс: яка тут специфіка стосовно фізпідготовки, стосовно навиків, профілю?

– В аматорському боксі дуже специфічна робота ніг. Для переходу з інших видів єдиноборств у бокс дуже велику увагу варто приділити пересуванням, роботі з вагою тіла і роботі корпусу. В кікбоксингу і тайському боксі я взагалі не бачив, щоб вони робили ухили або нирки тільки відтягнення або блокування. У тайському боксі взагалі стоять на рівних ногах, а це в аматорському боксі дуже небезпечно: тільки стаєш на рівні ноги відразу починаєш пропускати удари. Тому якщо хтось хоче перейти до боксу, їм краще відразу йти у профі. Є дуже яскраві приклади переходів – Федя Черкашин, Арнольд Хегай і Цотне Рогава.

 – А що говорити про професіональний бокс, де людина «сама собі фабрика»…

– Мені дуже подобається підхід професіоналів: ти боксер, в тебе є гонорар за бій і ти сам вирішуєш, з ким тобі працювати. Хочеш ‒ наймаєш собі кращого тренера, хочеш береш сильніших спаринг-партнерів, а хочеш ‒ більше грошей витрачаєш на фармакологію. Але у професійному боксі дуже багато залежить від менеджменту.

– Тому треба перемагати на Олімпіаді, щоб заходити сюди вже з хорошим резюме…

Так, якщо в тебе є якесь яскраве досягнення, то в тебе більша аудиторія і твій бій легше продати.

ЗАЛИШИТИ Коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.