Він спеціалізується в IT-сфері, досконало володіє чотирма іноземними мовами, одначасно навчається в двох ВНЗ та поєднує кар`єру боксера-олімпійця з виступами на профі-рингу. Прес-служба ФБУ поспілкувалася з Ратміром Турчаніновим.
– Ратміре, розкажіть, як бокс увійшов у ваше життя?
– В мене батько – тренер. Боксом займаюсь усе своє свідоме життя. Серед досягнень – ставав другим на чемпіонаті України серед молоді, брав срібло та бронзу української першості серед юніорів та школярів. Перемагав на міжнародному турнірі у Чорногорії, тричі ставав першим на щорічному традиційному турнірі у Луцьку пам`яті трьох друзів. На чемпіонаті України в Одесі поступився в ¼ фіналу Ярославу Харцизу. В моїй родині така ситуація, що мій тато – тренер, дідусь також був тренером. Тому вийшло так, що і я займаюсь. Окрім боксу займався вільною боротьбою, виступав по кікбоксингу. Зараз здобуваю одну з освіт як тренер з боксу. Нині також навчаюсь на викладача іноземних мов.
– В кожного спортсмена є своя мрія, своя мета. Яка ваша боксерська мрія?
– Важко відповісти одразу про власну мрію. Якщо узагальнювати, то хочеться перемогти у всьому, в чому тільки можна. Це стосується не тільки спорту, але й освітнього напрямку. Хочеться в житті виходити переможцем у всіх ситуаціях.
– Ви успішно поєднуєте кар`єру боксера-олімпійця з виступами на профі-рингу. Розкажіть детальніше про це.
– Зараз в мене є два професійних рейтингових поєдинки. Наразі мені б хотілося більше виступати. З поясами, які хотів би виграти, ще не визначився, втім реалізувати себе хотілося б саме в професійному боксі.
– Знаємо, що бокс та іноземні мови – це далеко не все, чим ви захоплюєтеся. Розкажіть детальніше про власні інтереси.
– В мене є початкова музична освіта. Дев`ять років свого життя я присвятив навчанню в музичній школі. Грав на фортепіано, на відмінно склав іспит. Нині я одночасно навчаюсь у двох університетах. Це Івано-Франківський університет фізичного виховання і спорту та Чернівецький національний університет, де вчуся на факультеті іноземних мов на вчителя англійської та французької. Окрім цього я працюю копірайтером. Простіше кажучи, я є автором комерційних текстів англійською мовою. Також спеціалізуюся в IT-сфері.
– Чи правда, що зі своєм татом-тренером ви спілкуєтеся виключно англійською?
– Моїм єдиним тренером є мій батько Дмитро Іванович. У нас з татом все спілкування з дитинства відбувається англійською мовою. Батько також навчав мене французькій, італійській та частково німецькій. Він навчив мене боксу, саме він навчив і іноземним мовам і взагалі всім основним навичкам, які в мене є. Тато дуже емоційно ставиться до всього, що відбувається в моєму спортивному житті. Особливо, коли це стосується змагань. Зараз працюю над науковою роботою, тематика якої – навчання іноземними мовами за допомогою спорту. Коли слід буде писати дипломну роботу, то хочу пов`язати її тему конкретно з боксом. Таку тему ще ніхто не обирав, тому я думаю, що це має бути цікавим і досить корисним.
– Який турнір у вашій кар`єрі був найважливішим?
– Кожні змагання для мене є важливими. Відчувається серйозна відповідальність перед моїм оточенням. На чемпіонаті України в Одесі я ставив собі задачу перемогти та привезти медаль за перше місце додому. Нажаль, не склалося. Такі моменти змушують потім більше тренуватися і цілитися на дострокову перемогу.
– Разом з батьком ви також тренуєте дітей у власному залі. Давно?
– Останні роки дійсно допомагаю батьку. В нас з татом є свій власний зал. Один тренер не завжди може розірватися на десять чоловік, тому я нерідко допомагаю татові. Підказую починаючим спортсменам, показую техніку.
– Що допомагає вам у боксерській кар`єрі?
– Допомагає те, що ти розумієш, що навколо є друзі. Потрібно завжди пам`ятати, що ти не один. Якщо поруч є друзі та рідні, що завжди можуть підтримати, то це дуже важливо. Також потрібно розвиватися всюди, де тільки можна. Будь це мистецький напрямок чи спортивний. Ніколи не знаєш, куди тебе закине життя.
ЗАЛИШИТИ Коментар