Федерація боксу України продовжує серію публікацій про боксерів, тренерів та суддів, які нині боронять свою країну в рядах ЗСУ та територіальної оборони. Наш сьогоднішній герой є віце-чемпіоном світу серед молоді. До початку війни харків`янин Ілля Тогобицький жив звичайним життям і марив про золото першості Європи до 22 років. Однак війна внесла свої корективи в життя всіх українців. Нині хлопець в складі батальйону «Кракен» боронить країну разом зі своїми побратимами. Про перші дні війни, підтримку волонтерів та ставлення рідних до свого рішення читайте далі в інтерв’ю Іллі нашій прес-службі.
– Яким був твій останній день перед війною?
– Останій день перед війною був доволі звичайним, я тренувався та готувався до навчально-тренувальних зборів перед чемпіонатом Європи до 22 років. Увечері зустрівся з друзями, а вже вранці моє життя та життя українців назавжди змінилося.
– Чому наважився піти воювати?
– Я пішов воювати, тому що в першу чергу це є моїм обов’язком. Я мушу захистити свою сім’ю та рідних. Росіяни напали на моє рідне місто, в якому я народився, виріс і житиму далі. Харків завжди був і буде Україною!
– Як тепер проходить твій звичайний день?
– Він проходить зі зброєю в руках.
– Чи є можливість тренуватися?
– Так, за наявності вільного часу ми з побратимами тренуємось, щоб тримати себе в формі.
– Відчувається підтримка волонтерів, друзів?
– Так, відчувається велика підтримка зі сторони нашого українського народу. Зараз ми об`єдналися як ніколи раніше. Дуже велику підтримку проявляє мій друг та побратим Матвій Ражба. У мирний час ми разом тренувалися і їздили по світу на змагання та прославляли нашу країну. Він як ніхто з перших днів допомагає нашому підрозділу і всім, хто потребує допомоги.
– Як батьки та рідні поставилися до твого вибору взяти зброю та захищати країну?
– В перші дні батьки були незадоволені моїм вибором, бо хвилюються за мене. Але вони розуміють, чого я так зробив і вже зараз підтримують мене.
– Наскільки сильно змінився Харків?
– Харків дуже змінився не в кращий бік. У місті зруйновано будинки, райони, парки, вулиці… Чимало понівечених та спалених автомобілів. Щиро вірю, що в майбутньому ми обов’язково відбудуємо наше місто і воно стане ще кращим, ніж було.
– Як часто чув свист куль поруч?
– Доволі часто чув кулі поруч із собою. Нерідко прилітали не тільки кулі…
– Перше, що зробиш після війни?
– По закінченню війни я хотів би зустрітись зі всією сім’єю вдома, як це було до війни.
ЗАЛИШИТИ Коментар