Іванна Крупеня тривалий час була лідером Національної жіночої збірної України. Семиразова чемпіонка країни, майстер спорту міжнародного класу, срібна призерка чемпіонату Європи – це далеко не всі досягнення однієї з найтитулованіших спортсменок нашої держави. Після завершення спортивної кар`єри Іванна здійснила свою дитячу мрію та нині працює в поліції. Про особливості нової роботи титулована спортсменка розповіла прес-службі ФБУ.
– Ви тривалий час були у збірній. Скажіть, будь ласка, чи сумуєте за командою, за дівчатами?
– Звісно, сумую, адже стільки років виступали на змаганнях й тренувалися разом!
– В який момент ви усвідомили, що бокс потрібно ставити на паузу?
– Одна з найголовніших причин – це травми. Я з 18 років у спорті, і лікарі не один раз забороняли мені займатися, але ми постійно знаходили якісь компроміси та продовжували далі. Також на моє рішення вплинув карантин та коронакриза.
– В одному з ваших численних інтерв’ю ви сказали, що піти в поліцію було вашою мрією…
– З самого дитинства я хотіла потрапити на державну службу, не важливо, була б це поліція чи ні. Зараз, коли почала цим займатися, мені дуже подобається, і я відчуваю, що я на своєму місті. На мою думку, після завершення спортивної кар’єри боксери мусять йти віддавати свій борг Батьківщині.
– Де відчували більший мандраж – на рингу чи на нинішній роботі?
– Професію поліцейського після спорту я обрала не просто так. Після боксу я вже «адреналінозалежна» (сміється). Сісти вдома і просто вишивати я навряд чи змогла б. Я працюю в патрульній поліції, і ми завжди на передовій в різних екстремальних ситуаціях. В боксі ти розумієш, що зараз буде бій, а в поліції все може трапитися зненацька. Тим не менше, мандраж у боксі був більшим.
– Як батьки та ваша родина сприймають ваше захоплення боксом та вибір нинішньої професії?
⁃ Спочатку, коли я щойно прийшла у бокс, були проти. У нас тривалий час були конфлікти через їхню надмірну тривогу за мене та моє здоров’я. Потім мене підтримували, а сьогодні вони мною пишаються! Якщо я прийняла рішення, то на нього буде важко вплинути. Тож вони прийняли це.
⁃ Чи здійснили ви свою спортивну мрію? Чи хотілось би щось додати до своїх здобутків?
⁃ Насправді завжди мріяла про Олімпіаду! Коли повернулася у 2016 році в збірну, ми з тренером чекали, що до олімпійської програми включать мою вагову категорію, але її не включили. Олімпіада – це те, що хотілося б додати у свою скарбничку.
ЗАЛИШИТИ Коментар