Чемпіонат України з боксу до 22 років, що проходив у Тернополі, — вже історія. У кожного учасника вона своя: комусь вдалось збагатитися турнірним досвідом, а комусь — виграти медаль. Черговій героїні нашої рубрики «Персона дня», черкащанці Кароліні Махно вдалося і те, й інше: вона, витримавши майже трирічну паузу, знову відчула ритм боксу, дісталась фіналу та здобула основний приз змагань.
Для Кароліни Махно цей тріумф став черговим у спортивній кар’єрі. Попервах черкащанка ставала чемпіонкою та призеркою чемпіонатів Європи, а також підіймалась на п’єдестал чемпіонату світу. А сьогодні Кароліна погодилась відповісти на сім запитань від пресслужби Федерації боксу України.
— Чому бокс та із чого все починалося?
— У бокс я потрапила завдяки старшому брату. Він займався боксом у дитинстві, тож запропонував мені спробувати свої сили в цьому виді спорту. Мені на той час було дев’ять років… Моє дитинство було доволі насиченим і цікавим. Я відвідувала музичну школу, де вивчала мистецтво, народні танці, гру на фортепіано, сольфеджіо. Але увесь час мені був цікавий бокс. Тож я вирішила змінити відвідини музичної школи заняттями в боксерському залі. Батьки були не в захваті від мого рішення залишити музику, але дозволяти ходити на тренування з боксу, вбачаючи в цьому навчання самозахисту.
— Що вас мотивує кожного дня виходити на тренування?
— Мене мотивує сім’я. Я дуже люблю своїх рідних і хочу для них комфортного життя. Буду відвертою, сьогодні жінки, що займаються боксом, мають можливості забезпечити та реалізувати себе в житті. Я прагну втілити ці можливості у реальність. Окрім цього, мене дуже мотивує тренер — Андрій Володимирович Мальований. Він є справжнім фанатом своєї справи, добре знає, що робить. Вірю, що важка праця над собою неодмінно принесе плоди.
— Ваше життєве кредо…
— Я вірю в Бога та щиру любов…
— Чи є місце страху в боксі?
— Страх притаманний всім людям, а спортсменам і поготів. У кожного з нас різні причини страху. Хтось боїться пропустити удар, хтось боїться програти та втратити авторитет. Важливо навчитися жити в злагоді зі своїми емоціями, тоді вони не збиватимуть тебе зі шляху.
— Яким був ваш найважчий бій і чому?
— Безперечно, найважчим для мене був фінальний поєдинок чемпіонату світу 2015 року у Тайбеї серед юніорів. Це був мій дебют на міжнародному рівні. У фіналі я програла, після чого втрапила у психологічну яму. Я декілька місяців аналізувала те, чому так сталось, чому не змогла перемогти… Зібравшись з силами та думками, я повернулась на переможний шлях і почала здобувати нагороди. Тепер я переконана, що поразка у Тайбеї зробила мене сильнішою!
— Ваша найважливіша поки що перемога – це…
— …Перемога над собою! Саме так. Я перемогла свого внутрішнього критика, що сіяв у мою душу сумніви, породжував негативні емоції, гнів, злість. Для перемоги потрібний «холодний розум», якщо цього не буде — програєш ще до виходу на ринг.
— Яку мету переслідуєте в боксі?
— Прагну до золота чемпіонатів світу та Європи. Також хочу здобути медаль Олімпійських ігор — це моя мета. Я докладу усіх зусиль, щоб втілити її в життя.
ЗАЛИШИТИ Коментар