Збірна України серед молоді створила справжній фурор на одному із найстаріших боксерських турнірів Європи Bornemissza, що відбувся в Угорщині. Спільними зусиллями наші хлопці та дівчата завоювали аж двадцять чотири медалі. Одним із тріуматорів став маріуполець Максим Рудик.
Максим Рудик в інтерв’ю офіційному сайту Федерації боксу України поділився враженнями від тріумфу в Угорщині та розповів про плани на майбутнє.
— Збірна України завоювала перше загальнокомандне місце. Розкажи, за рахунок чого це вдалося?
— У збірній Україні панувала по-справжньому особлива атмосфера. Хлопці та дівчата активно підтримували один одного — і в таборі збірної, і під час поєдинків. Тож усі спортсмени та спортсменки виходили на ринг максимально мотивованими і намагалися домогтися найкращого результату.
— Розкажи, яким був твій шлях до золота?
— На шляху до фіналу я здолав трьох опонентів. Причому, першого з них, представника Угорщини, я подолав у першому ж раунді. У наступному поєдинку мені протистояв боксер із Казахстану. Цей суперник був цілеспрямованим та вирізнявся чудовою технікою, відтак поєдинок склався для мене дуже непросто, але я переміг… У фіналі мені знову довелося боксувати з представником Угорщини, якого я здолав завдяки влучним ударам по печінці
— Розкажи, як і де готувався до змагань?
— Я готувався на Івано-Франківщині, в місті Долина, під наставництвом Володимира Рудика, Володимира Андрійовича і Романа Андрійовича Музальових.
— Максиме, що ти відчував, коли дізнався, що виграв золоту медаль?
— Це були особливі емоції, що їх важко описати словами. Адже до цього турніру я дуже прискіпливо готувався, їхав до Угорщини лише на перемогою. Відрадно, що важка праця дала результат… Попри те, що зараз чудова пора для відпочинку, мені немає коли відпочивати. Можу вас запевнити, що я не зупинюсь на досягнутому…
— Проти кого найважче було боксувати?
— Чесно кажучи, найскладніше було боксувати з представником Казахстану. Він намагався «заходити за передню руку». Іноді я провалювався і дозволяв йому це робити. Тим не менш, я в тому поєдинку викладався на повну і упродовж всіх раундів тільки нарощував оберти.
— Ти родом з Маріуполя… Чимало людей звідти раділи і тішилися твоїй перемозі. Що хочеш сказати своїм землякам?
— Я присвячую власну перемогу своїм близьким, рідним, друзям-боксерам, з якими займався у Маріуполі, та своєму тренеру Валерію Миколайовичу Черенкову. Вони дивилися всі поєдинки та привітали мене одразу після закінчення змагань. Мій рідний зал знаходиться поблизу Азовсталі і нажаль росіяни розбомбили його як і все, що було навколо…
— Які плани на майбутнє?
— Буду активно тренуватися, щоб до майбутнього чемпіонату світу серед молоді підійти в чудовій формі. Сподіваюсь, мені вдасться показати там чудовий результат. Глобальна мета – це, звісно ж, Олімпіада 2024 року. Мені дуже хочеться поїхати до Парижу і принести у скарбничку збірної України медаль.
ЗАЛИШИТИ Коментар