Глава суддівського комітету Федерації боксу України, відомий вітчизняний суддя Анатолій Золотар розповів прес-службі ФБУ про нинішні справи суддівства та його перспективи.
– Анатолію Дмитровичу, то як справи з українським суддівством в боксі? Скільки в Україні суддів найвищої кваліфікації?
– На сьогоднішній день міжнародних суддів різного рівня у нас 42. Приблизно така ж кількість, 40-45 рефері, має Національну категорію. Але працюємо над тим, щоб це число постійно зростало. Налагоджуємо роботу з пошуку молодих людей, які цікавляться суддівством в боксі. Готові до того, щоб старше покоління поділилося досвідом з молодшими, щоб вони продовжили цю справу.
– Чим найбільше приваблює робота судді в боксі тих ентузіастів, які цим займаються? Це люди, що завершили виступи у якості боксерів, чи ті, хто свідомо вибирав такий шлях, але сам не вступав у бої?
– З досвіду і з того, що спостерігаю зараз – зазвичай, суддя в боксі в минулому сам був боксером. Можливо, навіть досяг якихось висот. Тобто, ці люди розуміються на боксі не з теорії. Але, як винятки, бувають випадки, коли рефері стають, наприклад, функціонери. Але це не означає, що люди будуть гірше або краще судити – ситуації зустрічаються різні, а розуміння боксу приходить із практикою, із ретельним вивченням основних засад нашого виду спорту та правил.
– Скільки часу «горить зірка» судді боксерських поєдинків?
– Чотири роки.
– І за цей період йому потрібно пройти весь шлях, починаючи з низин, а також дійти до якогось певного рівня розвитку?
– Так і є. Хороший суддя – це велика цінність у нашому виді спорту, у нього буде багато практики, він буде задіяний та постійно розвиватиметься.
– Як ви відбираєте суддів? Проходить відбір чи набір?
– Щороку, зазвичай на чемпіонатах України, ми проводимо іспити і приймаємо суддів на Національну категорію. До цього часу рефері судить обласні змагання і потихеньку розвивається, запрошується на якісь регіональні або юнацькі турніри. Потрапивши на замітку суддівської колегії, такий суддя два-три роки працює без категорії. Якийсь відсоток таких рефері може не здати іспити, адже суддя повинен добре рухатися в ринзі, мати реакцію, грамотно розуміти суддівську записку, знати правила. Однак, як правило, ті, хто доходить до наших іспитів, уже можуть об’єктивно оцінити свої можливості, тому такі випадки зустрічаються нечасто.
– Як може розвиватися кар’єра далі?
– Далі можна і п’ять, і десять років судити, а ми поступово відбираємо кращих і пропонуємо їх на отримання статусу міжнародного судді. Там вже є перша, друга, третя зірки. Ось такий приблизно шлях.
– Хто – найкращий український арбітр нині та в історії?
– Важко сказати. Я б хотів назвати Миколу Каракулова, який два рази представляв нашу державу як суддя на Олімпійських іграх. До нього був Анатолій Пацатий, який вже, на жаль, залишив цей світ – він теж був Олімпійським суддею. Але в майбутнє дивимося з оптимізмом: у нас підростають тризіркові судді, які не гірші та, звичайно, молодші. Так що ці хлопці теж зможуть дорости до Олімпійських ігор, маючи такі чудові приклади.
– На яких найбільших спортивних змаганнях наші судді працювали за останній рік?
– Чемпіонат Європи, який проводився в Харкові. Для нас це був найбільший форум, і приємно, що збірна України посіла на ньому перше командне місце. Судді ростуть і сьогодні: той же Каракулов та Дмитро Лазарєв зараз приїхали з Румунії, де проходив чемпіонат Європи серед спортсменів віком до 22 років. Тож свою кваліфікацію ми підвищуємо. До слова, збірна України зайняла і в тому чемпіонаті призове, друге, командне місце.
– Якщо говорити про будні суддівства – крім міжнародних, є Всеукраїнські та обласні змагання. Чи всі арбітри з розумінням ставляться до того, що для практики потрібно судити і там?
– Суддівство – це такий камінь спотикання… Рівною смугою нічого бути не може, претензії завжди є, і на Виконкомі ФБУ розглядаються всі спірні питання. Намагаємося покращувати і фінансову сторону, проводимо семінари, адже регулярно змінюються правила, з’являються доповнення. Переучуватися потрібно постійно, весь час тримати руку на пульсі всіх нововведень.
– Які основні професії у арбітрів боксу поза рингом, у «цивільному» житті?
– В основному, це тренери або колишні боксери, що залишилися в спорті. Хоча, знову ж таки, є винятки. Наприклад, в Сумах та Чернігові, де люди не пов’язані зі спортом, але вони успішно працюють суддями. Важливе бажання, ентузіазм, любов людини до боксу. Тоді все можливо…
– Чи рівномірно розподілена по Україні робота з арбітрами? Які регіони можна виділити з «плюсом», а які – з «мінусом»?
– Відразу скажу, що нерівномірно. Тому що багато регіонів відрізняються в цілому в боксерському плані. Відповідно, і судді ростуть нерівномірно. Якщо бокс розвивається гірше, то і можливостей менше, і суддів в цьому регіоні менше. Якщо багато турнірів, проводяться регулярні змагання у всіх вікових категоріях – то й у суддів є практика, підвищується їхня майстерність та розуміння своєї роботи.
– Як відомо, в спорті помиляються як самі спортсмени, так і ті, хто їх судить. Яка динаміка помилок і чи проводиться їх розбір?
– Повернуся до недавнього засідання Виконкому, про який я вже говорив. Ми дуже багато часу приділили цьому питанню. Є найвищий орган, Контрольно-дисциплінарна комісія, яка в тому числі займається і суддівством. Інциденти трапляються регулярно, особливо коли бої рівні – всі ці моменти ми розбираємо і робимо висновки. На сьогоднішній день є і дискваліфіковані судді.
– Збільшення чисельності членів КДК поліпшить працездатність органу?
– Ми на це сподіваємося. Для цього ми і ввели туди дуже досвідчену людину, Петра Яцика, суддю міжнародної категорії. Щоб в КДК звучала і думка безпосередньо арбітра, який працює, регулярно їздить на різні змагання. Думаю, що орган ми зміцнили.
– Який середній вік арбітра?
– Дуже різний. Від 25 до 45 років, але є арбітри, яким і за 60 років. Одиниці, але є.
– Яким для українського суддівства буде 2018 рік? Що ви намітили в плані навчальної або методичної роботи? Які турніри заплановані?
– Як я вже казав, зараз в правилах багато змін. За обновленнями насилу встигаємо, тому намітили ряд семінарів. До речі, перед кожними змаганнями ми збираємося на 2-3 години і обговорюємо різні нюанси. Дивимося бої, аналізуємо їх і проводимо роботу над помилками. Тому кожен новий бій, кожен новий турнір – це той безцінний досвід, який робить із боксерів більш майстерних спортсменів, і з суддів так само.
ЗАЛИШИТИ Коментар