Серед людей, які займаються боксом, багато різносторонніх особистостей. Поєднувати спорт із мистецтвом, своїми хобі та інтересами – означає розвивати свій характер та інтелект, набувати новий життєвий досвід та розвивати свою ерудицію. Одна із тих, хто демонструє різнобарвність своєї особистості – це Марина Мальована.
Її називають «Dark Angel»: чемпіон України 2019 року серед жінок з боксу, а також учасниця конкурсів співу, яка виступала навіть у «Караоке на Майдані». І при цьому Марина – успішна спортсменка. Не так давно здобула другу перемогу в двох матчах на профі-ринзі, нокаутувавши в першому раунді опонентку із Грузії – Анукі Цопурашвілі. Цей бій викликав ажіотаж у Німеччині, тож Мальовану вважають дуже перспективним спортсменом із значним послужним списком уже прямо зараз.
В інтерв’ю Марина розповідає про перші кроки в боксі, свої життєві інтереси та пріоритети, а також спортивні амбіції та завдання.
– Як потрапили в бокс? Чи були якісь інші види спорту до нього?
– Не було ніяких. Бокс і тільки бокс! Із шести років займаюся цим видом. Тато привів у зал і сказав: «Будеш боксером, відмовки не приймаються». Я хотіла в музичну школу, вчитися музики, але мене віддали в бокс…
– Із чим було пов’язане таке рішення батьків?
– Тато працював тренером, так що з шести років мене віддали на бокс, тато ж завжди поряд… А вдома дитині нудно.
– Наскільки швидко змінилася ваша думка на рахунок боксу? Коли він почав подобатися?
– Скажу чесно, до сімнадцяти років я не хотіла цим займатися. Вже потім, коли почала трішки на цьому заробляти, змінила думку.
– У кожної дівчини є страх щодо зовнішності…
– Так. До того ж бувають різні травми – удари в голову, синці, двічі ламала ніс… Страх, звісно, є, але я вже звикла. А зараз взагалі бої без шоломів, страх ще більший.
– Ваш тато так і залишається ще й тренером?
– Так, він мій перший і єдиний тренер. Поки що працюю з ним. Він дав мені багато в розумінні спорту та гартуванні характеру. Його слова: місце буває лише перше, а всі інші – це лише сходинки.
– Як розвивалася ваша кар’єра?
– У п’ятнадцять років стала чемпіонкою Європи, майстром спорту, була чемпіонкою України серед юніорів, потім серед молоді, потім у дорослому боксі, згодом перейшла в Олімпійську вагову… Цього року також стала чемпіонкою України. Дебютувала на профі-рингу.
– Як вам суперниці по останньому чемпіонату України?
– Провела чотири бої, і у мене були достойні суперниці. Всі вони давно майстри спорту – давно відомі. Лише одна дівчина новенька – перейшла з більшої вагової категорії.
– Який клуб представляєте?
– Я тренуюся в клубі «3х4», а виступаю за німецький клуб «First Punch».
– І як Вам професіональний ринг?
– Там інша система ваги, зовсім інакша підготовка, обладнання… Якщо, наприклад, в аматорах всі тебе бачать, все про тебе знають, то в професіоналах зайвий раз про тебе нічого не скажуть, зайву фотографію не опублікують… Все серйозно. Та й суперники сильніші і оплачується інакше…
– Які подальші плани? Залишитеся в професіоналах?
– Ще маю право виступати до двадцятого бою в аматорах, тому планую поки поєднувати. Потім вже вирішу, що мені більше потрібно, де буде більше можливостей, які мене влаштовуватимуть.
– Олімпіада в планах залишається?
– Звісно. На даний час я вважаюся першим номером у збірній у своїй категорії, беру участь у різних змаганнях серед професіоналів… Олімпіада би також не завадила. Ясна річ, це та вершина, до якої прагнуть усі спортсмени.
– Знаємо, що у вас є захоплення музикою…
– Так, я люблю співати, брала участь у двох конкурсах, правда, у фіналі програла.
– Збираєтеся й надалі займатися музикою?
– Ні, у мене немає часу на таке. Це просто хобі.
– Також знаємо, що ви хочете зробити чергове татуювання… Це з чимось зв’язано?
– Ні, мені просто подобаються татуювання. Веду такий стиль життя.
– Може, асоціюєте тату з якимись подіями?
– Деякі – так, а деякі – ні. Загалом це просто художній малюнок, який мені подобається. У мене є важливі для мене тату, а інші – лише для краси.
– Які у вас враження від українського боксу в цілому?
– Є багато достойних спортсменів, цікаві бої… З багатьма була в парі. Усі сильні, усі стараються.
– Може, є хтось, кого вважаєте взірцем для себе?
– Прізвища не назву, але мені багато з ким комфортно працювати.
– Які основні плани на цей рік?
– Цього року хочу потрапити на Європу, провести кілька професіональних боїв… Загалом намагаюся усюди потрапити, усюди встигнути. Планую максимально викластися!
ЗАЛИШИТИ Коментар