25-річний тернополянин Віктор Петров є майстром спорту міжнародного класу. Свої найперші успіхи у боксі він почав робити ще у зовсім юному віці. Петров – триразовий чемпіон Європи серед юніорів, срібний призер чемпіонату світу серед молоді 2014 року, а згодом володар Кубка України та бронзовий медаліст Європейських ігор 2015 в Баку. Він знає смак перемоги!
У вересні цього року в Одесі Віктор підтвердив звання одного з лідерів Національної збірної України, ставши чемпіоном нашої держави. Будучи мотивованим як ніколи, боксер у складі збірної вирушив на Чемпіонат світу. Втім, на світовій першості для українця не все склалося так, як він сподівався. Після перемоги над Євгенієм Коолєм з Росії в стартовому поєдинку мундіалю, Петров в 1/8 фіналу поступився представнику Бразилії Вандерсону Олівейрі. Про значимі моменти боксерської кар`єри та про свої найближчі плани боксер розповів прес-службі ФБУ.
– Що відрізняє бокс від інших видів спорту?
– Бокс – це особливий вид спорту. Краще боксу може бути тільки бокс.
– Як давно займаєтесь та з чого все починалося?
– Боксом займаюся близько 20 років. Коли був маленьким, багато часу проводив у спортзалі, де мій батько Віктор Петров проводив тренування. Спочатку я лише спостерігав за процесом, а згодом і сам виявив бажання тренуватися. З п’яти років батько почав займатися зі мною.
– Що головне – талант чи праця?
– 99% результату залежить від працьовитості і лише 1% – від таланту. Для мене бокс – це спорт, в якому потрібна щоденна праця і наполегливість! Лише так можливо досягнути результату.
– Ваш переломний момент у кар‘єрі? Після чого зрозуміли, що бокс – це ваше?
– У мене ніколи не виникало думки, що бокс – це не моє. З раннього дитинства займаюся цією справою і завжди знав, що це моє.
– Хто ваш тренер? Розкажіть, як працюється під його керівництвом.
– Моїм наставником досі залишається мій батько, заслужений тренер України Віктор Петров. Він завжди мене підтримує і готує до кожного поєдинку. Я дуже вдячний йому за працю, яку він вкладає в мене!
У моєму житті батько відіграє надзвичайно важливу роль. В першу чергу – саме як батько, а потім вже як тренер. Так склалося, що ми все життя пов’язані спільною роботою і спільною метою. І насправді це круто, коли в твоєму куті завжди сидить близька людина. Мені це додає впевненості і ще більше мотивації.
– Мама підтримує ваше захоплення боксом?
– Так, вона завжди радіє моїм досягненням, підтримує мене, вболіває та стежить за моїми поєдинками.
– У кожного спортсмена є своя мета, своя мрія. Яка ваша мета?
– Моя ціль – стати олімпійським чемпіоном!
– Як готувалися до Чемпіонату світу у Сербії?
– Проходив повну підготовку зі збірною України. Ставив перед собою ціль дійти до медалі. Не вийшло, бо це бокс, і в ньому не завжди стається так, як ми плануємо.
– Які плани після світової першості?
– Відпочити та відновити свій організм, адже багато сил було витрачено в попередні дні і тижні.
ЗАЛИШИТИ Коментар