Бронзовий призер Євро-2020 серед молоді Данило Дрижак: «Найважчого суперника на турнірі я не дочекався»

Бронзовий призер Євро-2020 серед молоді Данило Дрижак: «Найважчого суперника на турнірі я не дочекався»

У рубриці «Портрет призера» – бесіда з харків’янином, який увійшов до когорти наших медалістів на чемпіонаті Європи серед молоді.

Данило Дрижак уже давно заслужив реноме одного з найбільш перспективних боксерів свого покоління. Минулого року він став чемпіоном Європи серед юніорів, тож уся вагова категорія 46 кг на континенті стежила за його прогресом і очікувала на його виступи серед молоді.

І справді, він вийшов на п’єдестал чемпіонату Європи серед молоді. Але і фахівці, і тренери, і сам Данило погоджуються: бронзова медаль – це не межа його можливостей, тож на наступні турніри наш призер налаштовується ще з більшим завзяттям. У нашій бесіді Дрижак це підтвердив.

– Які враження залишив чемпіонат Європи серед молоді?

– Дуже хороші змагання – як за рівнем учасників, так і за організацією. Чемпіонат був проведений на європейському рівні. Особливо приємно, що збірна в цілому виступила дуже добре. А от відносно себе…

– Якою буде ваша власна оцінка?

– З мого боку це буде нескромно, але це думка багатьох: я заслужив на більше. Здивували судді, віддавши мою перемогу в півфіналі молдаванину з рахунком 3:2.

Загалом, цей турнір для мене був дуже важливим. Незважаючи на дещо порушений коронавірусною пандемією графік підготовки, ми всі, збірники, наполегливо готувалися до континентальних змагань. Перший бій у мене був із сербом – я переміг. Далі з молдаванином, вважаю, було гідне протистояння, фахівці відзначали, що я, зі своєї сторони, міг розраховувати на більше…

Тож, скажу так. На мій погляд, найважчого суперника я не дочекався – дуже хотів отримати золото, як минулого року на ЧЄ у Румунії. Але нічого – я продовжу працювати, вдосконалювати майстерність, фізичну готовність. Попереду – нові відповідальні змагання. Зроблю висновки із того, що відбулося.

– Кому встигли показати свою медаль? Чиї вітання вже прийняли?

– Нас, передусім, гарно зустріли в аеропорту, а вдома, в Харкові, мене привітали рідні, друзі, хлопці, з якими я боксував напередодні, наш місцевий спортивний кореспондент. Медаль показав близьким і вчителям у коледжі.

– Бронзова медаль чемпіонату Європи – це черговий крок на вашому шляху як спортсмена вищих досягнень. А що вже є в списку ваших нагород?

– Як я й говорив, у 2019 році я вигравав юнацький чемпіонат Європи в своїй ваговій категорії. Також ставав уже чемпіоном України серед однолітків. Загалом, у боксі я із 8 років. Батько мене привів спочатку у 6,5 років, але тренери відповіли, що я ще маленький: «Приходьте через пару років». Так і сталося: я прийшов, мене зустрів і взяв до себе в групу тренер Олексій Валерійович Солодовніков, з яким я працюю і донині. З ним я пройшов багато змагань, його вважаю аадуже гарним фахівцем свого діла, він мій і тренер, і вчитель, і просто гарна людина, яка завжди дасть пораду і допоможе в будь-який час. Я вважаю, що мені дуже пощастило, що мене тренує саме він у КДЮСШ ХТЗ, що у Харкові.

– Судячи з того, що ви не полишали спроб закріпитися в боксі, ви в спорті невипадково…

– Дійсно, мій батько займався спортом. Рідні мене підтримують, але бабусям мене завжди жаль, кажуть, що це важкий спорт і дуже за мене переживають. Воно-то так і є, але мені подобається!

– Уже прийшли значні успіхи, а тут коронавірусні обмеження. Як справлялися з карантином і вимушеними коригуваннями графіку підготовки?

– Останній рік був дуже напруженим: по два тренування на день, обмеження у харчуванні. І дійсно, дуже важко довелося під час карантину. Коли він був жорстким, я займався на вулиці сам, тренер був на відео-зв’язку, потім тренувався уже з тренером, але теж на вулиці. Вимоги й побажання свого тренера знаю дуже добре, тож чітко виконую запропоновану програму підготовки. Додам, що старший тренер молодіжної збірної України Олег Борисович Кудінов постійно тримає зв’язок зі своїми підопічними. Окрім проведення зборів, ми постійно отримуємо свої завдання. Тож навіть зараз відпочинок буде недовгим – далі знову тренування. Чудовий результат збірної на молодіжному чемпіонаті Європи зобов’язує нас ще ретельніше готуватися до чемпіонату світу.

– Той шлях, який долаєте ви, проходили свого часу й великі боксери. Хто серед них ваші улюблені?

– Мені подобаються Ломаченко, Усик. Загалом, наша школа боксу дуже сильна. Я теж прагну стати олімпійським чемпіоном. У наступному році планую здолати нові вершини улюбленого виду спорту. Бажаю брати участь у якомога більшій кількості турнірів і досягати в них хороших результатів.

– Чому присвячуєте свій час, окрім боксу?

– Я зараз навчаюсь у Харківському коледжі Гуманітарно-педагогічної академії на педагогічній спеціальності, тому, звичайно, завжди тримаю в пам’яті завдання – що треба буде готувати, з яких предметів. Хоча важко поєднувати навчання з іншими видами діяльності, але стараюся – тому що освіту треба здобувати. Цікавлюся футболом, подобається подорожувати. Але найбільше думок, звичайно, про бокс. Це і улюблений вид спорту, і те, що в мене виходить. Попереду – нові турніри, тож до них треба бути в максимальній готовності.

ЗАЛИШИТИ Коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.